Хто не хоче жити у темряві – сам мусить світити
Мені було 17 років, – почала розповідь пані Н.В., – коли здалося, що я вже на такому дні, яке важко й уявити. Мама розлучилася, я була змушена мешкати з нею та її новим чоловіком, який був страшною людиною. Мусила жити там до 18 років – до повноліття. Тоді також померла моя бабця, яка була для мене повірницею і кимось, на кого я могла спертися… Мене вигнали зі школи, бо я не могла зосередитися на уроках. Зрештою, я так хотіла помститися матері. Розсталася зі своїм першим коханням… Інколи людина просто опиняється на такій поганій смузі:...