«Справа не в грошах» або «гроші – це не найголовніше», – чути в тих випадках, коли мова заходить про благодійність. Згоден. Дійсно, справа не у грошах і навіть не у їх кількості.
Бути християнином – це бути налаштованим на добро. А збити з цієї позиції може сучасна популярна позиція, що не головне допомагати фізично, достатньо доброго слова, посмішки, адже «це набагато необхідніше, аніж гроші чи якась інша матеріальна допомога». А в результаті часто виходить так, що матеріальна підтримка не дається (бо це ж не головне), а до моральної підтримки просто «руки не доходять». Той, хто потребує, залишається надалі сам із своїми потребами, а той, хто жертвує, переконаний, що він робить все правильно – грошей не дає (це ж не головне), а якщо треба буде підтримати когось у потребі, то посміхнеться (хоч реально це буває дуже рідко).
Робити добро потрібно завжди, а особливо у різдвяний час. Можливо, просто когось підвезти, щось позичити або подарувати (приміром, річ, якою вже сам давно не користуюсь). Можна ще багатьма іншими способами, наприклад, тими, про які говорить давня католицька Традиція:
Сім вчинків духовного милосердя:
1. Грішника навернути.
2. Нерозумного навчити.
3. У сумніві порадити.
4. Сумного потішити.
5. Кривди терпеливо зносити.
6. Образи щиро прощати.
7. Молитися за живих та померлих.
Сім вчинків тілесного милосердя:
1. Голодного нагодувати.
2. Спраглого напоїти.
3. Голого одягнути.
4. Подорожнього в дім прийняти.
5. Недужого провідати.
6. В’язня відвідати.
7. Померлого поховати.
А можна допомогти й чимось іншим: саме тим, чого потребує «ця конкретна» людина. Бо коли даємо, отримуємо набагато більше.
фінансово.
Щиро дякуємо!
