Цим займалися всі наші предки. Це робив Авраам з родиною, Мойсей з усім єврейським народом.
З початку людства люди залишали попереднє місце проживання та шукали нове по всіх кутках планети. Навіть сам Христос у дитинстві мусив емігрувати до Єгипту, рятуючись від Ірода. Та й навіть сьогодні, попри високий розвиток науки і техніки багато народів кочують з місця на місце.
З переселенням у інші країни не завжди було просто. Десятками років українцям було заборонено бодай висунути носа з «найщасливішої країни світу». З настанням незалежності, коли така можливість з'явилася, наші співгромадяни рвонули безперервним потоком поза межі вітчизни. Годі перераховувати куди, бо всюди, куди лише була можливість – від східних берегів Японії, по західні береги США. Хтось від'їздить на все життя, хтось – лише на кілька років, а хтось – на кілька місяців. Навіть, якщо люди не від'їжджають у іншу країну, то подаються у якесь інше місто, а додому приїздять лише кілька разів на рік, або у кращому випадку – кілька разів на місяць.
Попри весь патріотизм, я не буду рвати собі волосся на голові (його у мене і так небагато) та підтримувати загальну паніку в стилі «ой лишенько, що ж то воно буде, як всі роз'їдуться». Всі не роз'їдуться, а емігрувати – це так само як і бажати кращого – вписано в людську сутність. Людство завжди шукало свого кутка: трави для худоби, лісу для полювання, політичного притулку, роботи, любові, порятунку від катаклізмів. Зрештою, скільки людей, стільки й мотивів виїздити із своєї країни чи залишатися в ній, щоб вчитися, працювати, відпочивати, жити. Переселення було і буде, і не важливо чи воно буде на інший континент, чи у інше село. Воно буде як явище.
.
Як правило, найголовніша причина еміграції – це робота. За кордоном її можна знайти простіше, за роботу платять вчасно та більше, аніж вдома. Тому люди будуть їхати, як і їхали. Питання у іншому – чи варто заробляти ті гроші, залишаючи дім?
Дуже часто таке заробляння є нічим іншим, як переливанням з пустого в порожнє.
Існує заробітчанська драма: чоловік їздить на роботу, робить це часто і надовго. З часом ту, заради якої їздить і важко працює, починає забувати, а згодом – зраджувати. Дружина теж «у боргу не залишається». Результат до болю знайомий – вдома є привезені, зароблені гроші «для сім’ї», але її вже немає, вона розпалась.
Батьки їдуть на заробітки, хочуть «допомогти дітям». Однак, батьків роками немає вдома, діти ростуть без них. У дітей є гроші, але немає батьків. Що важливіше?
Стоять гарні, омріяні будинки для вже неіснуючих родин. Навіть за дуже великі гроші вже неможливо відбудувати розбиту сім’ю або надолужити брак батьківської уваги та виховання у потрібні роки.
Безсумнівно, ті родини, які поїхали за кордон разом, не мають ризику найбільшої втрати – одне-одного, це радше наша країна їх втратила.
Річ не лише у грошах. Не всі тікають у еміграцію чи заробітки лише ЗАРАДИ грошей. Можливо, хтось втікає ВІД власних дружин та чоловіків, з якими все важче дійти порозуміння, хтось втікає ВІД дітей, з якими важко дати раду. Хтось, можливо, втікаючи з дому, втікає від СЕБЕ САМОГО. Але це неможливо. Від проблем неможливо втекти, вони переїжджають разом із наївним втікачем. Хоч інколи дійсно проблеми залежать від зовнішніх обставин, але переважно – вони в самій людині. Де б людина не жила, куди б не тікала переїздами, вона ніколи до кінця не знайде «свого кутка», бо він не ззовні, а всередині. Для того, щоб не бути вічним втікачем, спершу потрібно розібратися в собі, а вже далі із зовнішніми обставинами.
фінансово.
Щиро дякуємо!
