Шановний читачу CREDO, у цьому випуску часопису ми хочемо розповісти про дороги, якими мандрували наші автори, поділитися висновками, що вони їх зробили, а також спробувати запропонувати подумати (адже це – не боляче) про дорогу як таку.
Йти – це рухатися, долати відстань між двома точками. Причому дорога може пролягати не лише географічними місцями, а також і власними поглядами. Хоч як дивно, та виявляється, що друге складніше за перше. Адже щоб іти до наступної точки зору, потрібні не так зусилля ніг для фізичних кроків, як акти волі: бажати змін у собі, насправді погодитися залишити одне та перейти до іншого. А отже, йти – це не лише пересуватися з пункту А до пункту Б, це також зміна способу мислення.
Людина – лінива істота, вона дуже швидко звикає. Кажуть – до кращого, а я скажу – до легшого. З роками людина обростає різними звичками, корисними й не дуже. А от саме подорожі дають змогу подивитися на звичне по-новому, відчути звички інакше, усвідомити самого себе з непізнаного боку. Подорожі дають змогу подивитися на старі речі під новим кутом. Переосмислити. Справжній християнин – це людина, яка постійно переосмислює. Залишити свій попередній спосіб мислення, який не подобався Богові, у християнстві зветься наверненням.
«Скільки людей, стільки доріг», стільки способів мислення, споглядання, сприймання себе, світу, Бога. Що більше людина подорожує (мова не лише про фізичне пересування), то більше зустрічає людей з інакшими думками та поглядами, більше зіставляє свої власні з тими новими, які зустріла. Ці зустрічі змінюють у будь-якому разі. Якщо те, що людина зустріла, краще, – його варто перейняти; якщо воно гірше, то навіть і це корисне, бо більше утверджує у давньому і, як виходить, – слушному.
В усіх дорогах, крім чогось кращого, люди шукають – себе. А себе знайти найважче.
Хоч би як це було парадоксально, але дорога, попри шум та певне «вибивання з колії», дає змогу зосередитися, замислитися, побути наодинці з самим собою. А після такої зустрічі людина стає більш спроможною по-справжньому поговорити з Богом. Тобто молитися.