Як діє реклама і як з цим боротись

[img:5:3:alignleft]

Хочемо ми цього чи ні, але надзвичайно велику силу в нашому мисленні та сприйнятті займає реклама. Вона проникає у всі сфери життя, вчить нас якими бути і чого хотіти. Та дуже часто вона маніпулює і використовує сучасну людину. Які ж засоби маніпуляції творців сучасної реклами?

Хто кращий — я чи ти?

При перегляді рекламних роликів можна простежити твердження, що просте володіння рекламованим товаром зможе зробити нас безмежно щасливими. Не помічаючи цього, з’являється непереборне прагнення отримати саме цей товар. Цим самим нам навіюють помилкове уявлення про щастя і шляхи його досягнення: „Випий цю філіжанку кави — і тебе чекають незабутні враження”, „Заради ЦЬОГО пива друзі дістануть для тебе зірку”.

Часто в рекламі використовується принцип «соціального порівняння» — ніби-то володіння тим чи іншим товаром надає перевагу над іншими людьми. Це особливо помітно в середовищі підлітків: як вони намагаються «перевершити» один одного в придбанні нових телефонів, аксесуарів, напоїв.

Багато рекламованих роликів містять так звані «хитрі слова» — «Всі знають, що…», «Всі жінки це купують…», «Тільки 999,99$…». І все це насправді нісенітниці.

Роби так, як я

В рекламі нам досить часто приводять хибні докази популярності тих чи інших продуктів — ми оглядаємо ролики із, нібито непідготовленими інтерв’ю, в яких професійні актори грають роль звичайних покупців, простих «людей із вулиці». Таким чином нас спонукають наслідувати інших в купуванні товарів, споживанні їжі та користуванні засобами гігієни.

Купуй обов’язково наше

Дуже часто в рекламі грають на людському інстинкті самозбереження. От, наприклад: «Обов’язково користуйся нашим кремом, бо інший не захищає від зморшок…», «Лише наш пральний порошок випере найбіліше…». Такому типу реклами, грубо кажучи, притаманний шантаж, залякування та маніпуляція шляхом використання наших різноманітних страхів та комплексів.

Також рекламники намагаються створити у глядача чи слухача умовний рефлекс — «Інший товар — погано, наш товар — добре». Наприклад, реклама приладдя для кухні: «Інший кухонний комбайн…» – одночасно грає тривожна музика, на екрані мелькають роздратовані або сумні особи, – «Наш кухонний комбайн…» — музика змінюється на спокійно-втихомирену, на екрані щасливе усміхнене подружжя. Ще один варіант: «У інших підгузках…» — як фон йде плач малюка, а при словах «підгузки Джонсон Бебі» — малюк сміється.

Ілюзія переконання

А як же бути із графіками та посиланнями на різноманітні «Академії» та «Професійні асоціації стоматологів–гінекологів», які часто демонструють у рекламі? За їх же словами, саме вони «об’єктивно» підтверджують перевагу рекламованого товару над виробами конкурентів. Насправді ж, всі ці «авторитети» є або плодом фантазії самих рекламників, або створюються і фінансуються самими виробниками даного товару. А як же часто ми попадаємось на цей «гачок» ?

Невже одного мало?

Можливо, ви помітили як у багатьох рекламних роликах відправляють в рот відразу по дві подушечки жуйки, кидають в суп не один, а два-три кубики приправи, розчиняють в келиху по дві пігулки ліків і так далі. Це підсвідомо примушує споживати в два рази більше, тобто витрачати більше грошей на придбання рекламованого товару. У цьому випадку використовується психологічний ефект «соціального наслідування» — нас підсвідомо спонукають робити так, як показують.

А якого ти кольору і як тебе почути?

В рекламі усе має значення: і кольори, і звуки, і спосіб подачі інформації. Існують різноманітні прийоми, які знижують критичність сприйняття інформації. Це в основному психологічні техніки із арсеналу нейро-лінгвістичного програмування (НЛП). Творці реклами використовують гру кольору — загальний фон сюжету змінюється від чорно-білої картинки (життя сіре, коли немає даного товару) до яскравих насичених квітів при показі щасливих володарів рекламованого товару.

Також можемо помітити, що під час реклами гучність звуку раптово збільшується. А психологічні дослідження стверджують, що такий звуковий удар знижує критичність сприйняття рекламної інформації.

Звісно, що слухати і що дивитися — вирішувати нам самим, але ніщо без сліду не зникає. Адже усе, що дивимось і що слухаємо відкладається у нашому серці.