Довірились проповіднику

«У кожного своя доля і свій шлях широкий»… На цьому шляху зустрічаються люди, котрі впливають на долю, на вибір нашого шляху. Зараз, на початку третього тисячоліття, важко собі уявити, як усе починалося. Знаємо лише – з Кого. Рання Церква, перші християни. Якими вони були?

Долею Павла було проповідування. Він готувався до нього, займався ним, ще будучи Савлом. Це велике щастя Церкви і всіх нас, християн, що одного дня Павлу відкрилася Правда, і він, попри походження, попри вдалу кар’єру, прийшов до Христа. Палкість його натури не дозволяла тримати всередині отримане Знання. Відкривши для себе Правду, він прагнув поділитися нею з іншими. І змінив долю тих, хто йому повірив і довірився.

Серед учнів і послідовників св.Павла одним із найулюбленіших згадується Тимотей, два пастирські листи до якого Церква внесла в канон Нового Завіту. Тимотей походив із Лікаонії і був сином грека та єврейки. Відомо, що його мати Евніка була християнкою. Тож уже за своїм походженням Тимотей був готовий не лише сприйняти вчення апостола Павла, а й понести його далі. Невідомо, як склалася б його доля, якби не зустріч із Павлом.

Те саме можемо сказати і про Тита. З язичника він став християнином, перейнявся ученням Христа і досягнув такої мудрості, що св.Павло вважав за можливе (і потрібне!) залишити його на о.Крит єпископом. Чи думав Тит про такий перебіг подій, коли зважився слідувати за Павлом?.. Тепер ми згадуємо його як одного з 70 учнів. Або от Тихик з Малої Азії. Саме ім’я означає «випадковий», він приєднався до Павла під час подорожі з Македонії в Єрусалим. Якби він не допомагав своєму вчителеві під час його першого ув’язнення, то невідомо, чи отримали б апостольські послання ефесяни й колосяни, а потім і ми з вами… Згодом він замінив Сосфена на Колофонській кафедрі.

Епафродит – перший єпископ Філіппський, котрий відвідував Павла під час ув’язнення у Римі. Переказ каже, що Епафродит захворів на небезпечну хворобу, але волею Господа зцілився (Флп 2,25-30). Або Онисифор, також один із 70, він був єпископом у Колофоні, а потім в Ефесі. Чи хотів він собі мученицької смерті, яку прийняв у Парії, що недалеко від Ефеса? Він прийшов туди проповідувати віру Христову, а прийняв смерть, відмовившись складати хвалу язичницьким богам.

А ще був св.Лука, найулюбленіший лікар Павла, котрий, вірогідно, супроводжував святого апостола до смертного одра. Часами забувається, що то були люди дії. Лука, крім того, що залишив нам Євангеліє, ще й активно займався проповідуванням, навчав людей в Італії, Македонії, Греції, і навіть в Африці.
70 перших учнів. Це багато чи мало? Напевне, саме стільки, щоб і через 2000 років ми слідували за Христом, довірившись проповідникові.