Всі ми знаємо, що в нас є права. Насамперед – основоположні права людини. Людство не винайшло їх: ці права виходять із самого сенсу та цінності людського життя, людського буття, що дароване нам Творцем. І якщо в сьогоднішньому секуляризованому суспільстві людські права визнано найважливішим, що потрібно берегти й захищати, – то це є свідченням того, що принципи, закладені в нас Богом-Творцем, залишаються незмінною основою нашого життя.
Європейська Хартія, прийнята в Брюсселі 2002 року, сформулювала 14 головних прав пацієнтів. Всі ці пункти, так або інакше, закріплені в українському законодавстві. Отже, що ми можемо, звертаючись до медиків по допомогу?
Право на згоду
Про це, швидше за все, багатьом відомо. Що перш ніж зробити операцію або покласти вас у лікарню, від вас вимагатимуть поставити підпис під словами «з усім ознайомлений».
Проте чи справді ми ознайомлені з усім? Чи розповів вам лікар (як він це зобов’язаний зробити) про ваше захворювання, про необхідність операції, про те, чого вона дозволить досягти і з яким ризиком пов’язана? До того ж він має це пояснити повністю і в зрозумілій для вас формі (а не латинськими термінами).
Далі: чи відомо вам, що право на згоду – і нерозривно пов’язане з ним право на відмову – стосується не лише серйозних, а взагалі будь-яких лікарських маніпуляцій? Медик не повинен узагалі будь-що чинити стосовно вас, не діставши попередньо вашої згоди – або відмови.
Це стосується і такого «хворого» питання, як щеплення! Медичного боку цього питання ми не торкаємося: корисна вакцинація чи шкідлива – нехай вирішують знавці. Але юридично кожен громадянин України може відмовитися сам і прийняти рішення за свою неповнолітню дитину про відмову від щеплень. Це право йому гарантують Конституція та Основи законодавства про охорону здоров’я.
Так, є, на жаль, у законі України і статті, які кажуть про обов’язковість щеплень; але їх, як такі, що суперечать конституційним правам, не можна брати до уваги. Тому, якщо є спроби нав’язати вам вакцинацію без вашої згоди, ви сміливо можете звертатися до суду. І виграєте.
Але для того, аби дати усвідомлену згоду або відмову, потрібно знати все про стан свого здоров’я і пропоноване лікування.
Право на інформацію
Що відповість вам лікар у лікарні або співробітниця реєстратури в поліклініці на ваше прохання видати вашу історію хвороби? На жаль, найчастіше відповідь буде така: «А навіщо вам? Ми не маємо права давати вам до рук цей документ із закритою інформацією». Заява безапеляційна – і принципово неправильна. Вони не просто мають право, а й зобов’язані робити це за першою вашою вимогою. Так само як і розповідати вам під час лікування про всі зміни у вашому стані, про методи лікування, про прогнози – тобто взагалі про ВСЕ. Так, інформація про ваше здоров’я є закритою – але від сторонніх, і аж ніяк не від вас. По суті, вся медицинська інформація про ваше здоров’я та лікування є вашою власністю. Сама медкарта, в її паперовому варіанті, є власністю медичного закладу, тому її можуть не віддати вам назовсім. Але вся інформація в ній – ваша, і ви можете читати її, знімати копії і на підставі цієї інформації приймати рішення.
Право на анонімність
А ось для всіх інших будь-які відомості про стан вашого здоров’я, діагнози тощо – справді мають залишатися недоступними. Це так зване право на медичну таємницю. І поширюється воно не лише на особливі хвороби, до яких суспільство насторожено ставиться, а й на будь-який діагноз, хоч би це була застуда – на будь-яку інформацію. Бо інакше яка ж це таємниця: про вашу застуду всім відомо, а тут раптом – раз, і всі замовкли, таємниці дотримуються. Одразу зрозуміло: тут уже не в застуді справа…
Рішенням Печерського суду м.Києва 2006 р. було визнано, що запис діагнозу та коду хвороби на листках непрацездатності порушують медичну таємницю – а отже, вони є незаконними. Українським міністерствам і соціальним фондам довелося ухвалювати накази про відміну таких записів. Щоправда, й донині ще подекуди продовжують і записувати, й вимагати (для оплати лікарняного) наявності таких записів. І цим грубо порушують закон.
Вам видали лікарняний лист, у якому записано діагноз?.. Це означає, що у вас в руках – свідчення лікаря про те, що він порушив ваші права, скріплене його підписом і завірене печаткою…
Право на вибір закладу й лікаря
Так, це ваше безсумнівне і законне право: прийти до будь-якої поліклініки, побажати зміни дільничного або лікаря-спеціаліста, який вас чимось не влаштовує. І що вам там намагаються пояснити щодо «місця прописки»?.. Прописку в Україні вже скільки років як скасовано. А в паспортної реєстрації – зовсім інші функції.
Тому лікуватися ви можете не лише за місцем проживання, а в будь-якого лікаря і в будь-якому медичному закладі на території країни. Але лише відповідного профілю, звісно: якщо ви прийдете лікуватися від свого радикуліту до лор-відділення, вам відмовлять абсолютно законно.
Відмовляють у прийомі? Пишіть скаргу на ім’я головного лікаря, і наполягайте (не просіть, а наполягайте) на цьому своєму праві.
Право на скаргу
Це також – ваше невід’ємне право як пацієнта. Ви можете поскаржитися на будь-яку неправильну дію лікаря, медсестри, санітарки, медичного закладу загалом. І вам зобов’язані відповісти на скаргу, вжити заходів і поновити ваші порушені права.
І не бійтеся, що лікарі почнуть погано до вас ставитися – «а мені ж іще у них лікуватися!» Навпаки: побачивши, що ви спроможні за себе постояти і здатні в разі неправильного, неуважного, несвоєчасного лікування завдати їм серйозних неприємностей, медичні працівники ставитимуться до вас із надзвичайною увагою (хоча, можливо, й без особливої радості).
Ви не любите скаржитися, не бажаєте колотнечі? Але ви залишаєтеся беззахисними, якщо не волієте відстоювати свої права.
Пам’ятайте: для захисту своїх прав ви маєте чимало помічників. Знайдіть безкоштовну юридичну клініку або громадську юридичну приймальню, де розглядають питання медичного права, або зв’яжіться з нами (координати подано нижче).
А як із головним правом, яке нам гарантоване, – на безкоштовне лікування?..
Гадаю, всі погодяться: з цим правом не все так просто й однозначно. Цілком очевидно: безкоштовна медицина в Україні не діє. І, судячи з усього, діяти не може. Спроби її зберігати приводять до того, що пацієнти все одно платять, а лікарі залишаються бідними.
Адже безкоштовність у нас – завжди чиїмось коштом. Ми не просимо, аби нас безкоштовно обслуговували у перукарні або безоплатно видавали товари в магазині. А власне здоров’я вважаємо взагалі нічого не вартим?…
Європейська Хартія, відзначимо, говорить про право не на безкоштовність медичної допомоги, а на її доступність. Що це означає? Введення медичного страхування, розвиток страхових компаній, які сплачуватимуть (повністю або переважною мірою) наші рахунки за лікування. Тоді медицина стане безОплатною для нас – і платною для медиків: кошти за її оплату йтимуть не через «чисті» руки чиновників, а безпосередньо тим, у чиїх руках наше здоров’я.
Юридичне забезпечення прав пацієнтів. Безкоштовні консультації:
Юрист-консультант Олена Романова:
моб. 8-066-878-59-19
alyona_romanova@pochta.ru
Лікар-консультант Леся Фролова
моб. 8-050-943-99-52
lesyafox@yahoo.com
Керівник програми Євген Новицький:
моб. 8-066-103-49-35
overcom@yandex.ru
фінансово.
Щиро дякуємо!
