Отець Петро Верхоляк, голова молодіжної комісії Сокальсько-Жовківської єпархії, – один із перших студентських капеланів у Львові (на фото).
Уже три роки працює у Львівському національному аграрному університеті – провадить виховні години та духовні бесіди зі студентами, їздить з ними на прощі до святих місць. Як розвивається студентське капеланство у нашому місті, що турбує сучасну молодь та як Церква з нею працює – у розмові з кореспондентом «ВЗ».
– Яку мету ставили перед собою, ідучи на служіння студентам? Чого найбільше потребують молоді люди?
– У багатьох молодих людей, які вирвалися з-під батьківського крила і опинилися в студентському середовищі, з’являється відчуття повної свободи. Вони потрапляють під поганий вплив своїх ровесників і починають вести аморальний спосіб життя. Через засоби масової інформації їхнє уявлення про любов стало дещо викривленим. Дівчата і хлопці страждають через те, що їх зраджують. Вони відчувають гіркоту і розчаровуються в людях. Їм потрібна допомога.
В особі священика студенти не потребують викладача, який би щось пояснював, їм потрібна батьківська опіка і духовний супровід. Це відчувається під час духовних розмов та сповідей. Моя місія – говорити їм про справжню любов – про ту, якою любив Господь…
Капелан не повинен пропагувати конкретну конфесію, а нести Христа та християнські цінності. Для багатьох молодих людей, з якими доводиться спілкуватися, вже не існує проблеми міжконфесійного несприйняття. З цього молодого покоління можна формувати християн, які в єдності і любові будуть служити Богові.
– Які теми найбільше цікавлять сучасну молодь?
– Найбільше молодих людей приходить на духовні бесіди, коли обговорюється тема любові, взаємин між хлопцем і дівчиною, подружнього життя та дружби. Даю можливість їм застановитися, що означає любити – брати чи дарувати, і вони задумуються, чи по-справжньому люблять, чи люблять їх. Оскільки ці теми популярні, цього року читатиму для студентів курс лекцій «На шляху до любові».
Сучасна молодь досить активна, головне – вміти її зорганізувати. Студенти охоче їздять на прощі до святих місць, беруть участь у різноманітних реколекціях (духовних настановах. – Авт.) та семінарах. Як священик я вчуся знаходити дорогу до їхніх сердець, а вони – бути відкритими до діалогу.
– Студентські капелани є також в інших вузах… Що потрібно для того, щоб це стало звичною нормою життя?
– Добрий приклад академічного душпастирства маємо у національному університеті «Львівська політехніка», який перейняв досвід від Академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного. Львівський національний аграрний університет – другий навчальний заклад, де запроваджено капеланство. Ведеться робота у цьому напрямі у Львівській національній академії ветеринарної медицини та у Львівському національному медичному університеті.
Справа зрушила з місця у військових навчальних закладах, де капелани вважаються штатними працівниками і отримують зарплату. Так би мала виглядати ситуація і в інших вищих навчальних закладах. Священики, які сьогодні працюють з молоддю, мають чимало інших обов’язків. Їх би мали від них звільнити. Якби капелан числився у штаті навчального закладу, він би повністю віддавався студентам.
– Як ви оцінюєте роботу Церкви з молоддю? Чи потрібно її вдосконалювати?
– Така робота активно ведеться: молодіжні організації діють майже при кожній парафії у великих містах, але інша ситуація в селах та маленьких містечках. Тут молодь не організована, і цю проблему потрібно якось вирішувати.
Місцеві священики не завжди готові іти на діалог з молодими людьми і показувати їм Христа у такий спосіб, щоб вони його сприйняли. Інша причина – не завжди вони мають на це час, адже є чимало важливих парафіяльних справ, які потрібно вирішити.
Один з варіантів зміни ситуації – зібрати активну молодь з малих парафій і вишколити її – дати запал, аби вона могла організовувати молодіжні спільноти вдома. Сокальсько-Жовківська єпархія проводить навчання для молодіжних лідерів, і ми бачимо, що молоді люди, які повертаються у свої містечка та села після цих занять, згуртовують довкола себе ровесників. Такі вишколи потрібно запроваджувати при всіх єпархіях, адже найкраща дорога до молодого покоління – через їхніх друзів чи знайомих. Священик – не їхній ровесник, і тому не завжди може все зрозуміти. Коли хлопець чи дівчина молиться, ходить до церкви і вміє весело проводити час, за ними ідуть.
фінансово.
Щиро дякуємо!
