В кінотеатрах грають «2012». Було б шкода пропустити фільм тільки тому, що наперед відомо, про що йдеться. А йдеться про кінець світу, який, виявляється, ще в сиву давнину передбачили люди народу Майя.
Харизматичні науковці, безтурботні політики, запобігливі багатії, проблемна американська родина, шалений хіппі, український спортсмен – справді добрий конструкторський набір для касового фільму. Не знаю, скільки витратили на зйомку, спецефекти, скільки мільйонів принесе прокат, бо, зрештою, не це головне. Була, бачила, розважилася, задумалася.
По кісточках розібрати не вийде, бо тут не лабораторія анатомії фільму, але перерахувати кілька ребер візьмуся.
Ребро перше. Ідея. Вона не нова, про кінець світу, або знайомий нам апокаліпсис, підозрювали свого часу і майя, і єгиптяни, і древні греки. Все, що народжується – коли не коли гине, все що добре – закінчується. Відповідно і цей чудовий світ колись повинен погаснути, вибухнути, згоріти, потонути.
Ребро друге. Ной ніколи нас не любив. Існує цинічний жарт, що всі вимерлі тварини, рештки яких знаходять в мулі і пісках древніх морів та річок, це ті, кого не любив праотець Ной. Усвідомлюючи, що світ може закінчитися, людство завжди більше переймалося не втратою світанків чи пообідньої сієсти в улюбленому садочку, а втратою власного існування. Що станеться з нами, коли той світ піде гайтю? І ось момент істини – врятуються найкращі – врятуються праведні. Добрі мають отримати нагороду вже тут, на землі, а злі мають бути покарані. Святе Письмо розповідає про Ноя і Ковчег, в якому врятувався праведник з родиною і по парі всіх живучих тварин і птахів. В шумерському епосі про Гільгамеша знову ж таки рятується праведний з родиною. У Роланда Еммеріха (режисер стрічки) все майже так само – мають бути катаклізми, найбільшу загрозу з яких становитимуть цунамі – Землю чекає всесвітній потоп. Врятуються знову ж праведні, от тільки сучасні праведні – це багаті та хитрі можні цього світу. Мовляв, в минулих потопах ми гинули, а тепер саме ми й врятуємося!
Ребро третє. Решта Ізраїлю. За сюжетом працелюбні китайці будують ковчеги, щоб врятували людство, але на них тісно і квитки дорогі. Отже, кінець світу прийде лише до бідних, непоінформованих і…сильно віруючих. Буддійські монахи не втрачають спокою духа, Ватикан молиться разом з тисячами людей на площі св. Петра, решта – телефонують рідним, обіймаються, говорять про те, як сильно люблять. І тоді, як обрані щасливці марнують рештки своєї людяності та моральності в боротьбі за існування, щаслива решта Ізраїлю гине у хвилях цунамі, примирившись з Богом та ближніми.
Ребро останнє. А що, якби справді? Книга Одкровення виразно говорить про те, що ніхто не знає ані дня, ані години. Висновок: треба бути завжди готовим. А от якби апокаліпсис почався? Взавтра, наступного року чи коли б не було? Думаю, варто про це подумати. До останньої книги Біблії зазираємо не так часто, а фільм дає таку чудову нагоду. Що б ми робили? Що б робила я? Молодість, амбіції, плани, усвідомлення своєї винятковості і звичайне бажання жити.
Хепі-енд. А я б не хотіла в ковчег. Набагато ефектніше буде добре приготуватися, примиритися з Богом, поговорити з близькими та коханими, задзвонити до друзів, зібратися на молитву і чекати. В принципі, можна починати вже, адже визначити дату і годину можуть кожної миті.
_________________________________________________________
УВАГА!
У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
