Цар, Князь, Президент.. і так можна довго перераховувати тих, хто керує «нашим світом» («наш світ» – країна, місто, родина та власне серце). Цар – як правитель, уособлює відвагу, могутність, велич та повагу. Відомо, що у світі є своя ієрархія, свій порядок. Тому справа правління має велике значення. Це так, як у сім’ї: повноцінність та гармонія йдуть поруч з мудрим батьком. Відсутність – ставить під загрозу усю родину.
Україна чи будь-яка інша країна завжди мала своїх вождів, князів та королів. З часом устрій правління змінювався. Змінювався господар. Така схема нас не дивує. Навіть, у диких племенах є свої вожді. І вони можуть бути добрими, або ж навпаки. Якщо відмовитись від господаря, утвориться вакуум, який прийдеться заповнювати. Питання: ким?
Наш духовний світ також має свою структуру, свою ієрархію. І говірка «сам собі пан» якось мені не до душі. Адже скільки не пануй у своєму житті, далеко не заїдеш. Зупиняєшся, а далі навколішках просиш притулку у Того, Хто запрошує до Свого Царства. А якщо не просиш, то далі шукаєш винних у своїй біді.
Спомин Католицькою Церквою свята Христа Царя, особисто для мене, ставить усі крапки над «і»: Христос – мій Цар!
_________________________________________________________
УВАГА!
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
