Упродовж усього свята умови як для виступу під відкритим небом були м’яко кажучи несприятливі: від досить сильного дощу мокли інструменти, музиканти, гості та аркуші з надрукованими текстами колядок. Гостей було небагато – одні змінювали інших, але постійна їхня кількість не перевищувала п’ятдесяти. Хто завинив – погода чи відсутність анонсів події, окрім джерел інтернету?
«Як і олімпіада буває літня і зимова – є літня і зимова «Країна мрій,» – стверджує Тарас Компаніченко, соліст гурту «Хорея козацька». 25 грудня його гурт разом з «Божичами» та гостями дійства святкували на території «Софії Київської» «Різдво у світі». Хоч ініціатора свята Олега Скрипки не було, увагу гостей привертали вертепом і співами. 25 грудня є святом і для православних людей, оскільки цей день за церковним календарем є Спиридоном сонцеворотом – днем, присвяченим святому мученику Спиридону. «В православному і греко-католицькому світі весь піст уже співають коляди до свята Різдва – люди готуються. Світ, який 25 грудня святкує Різдво, складається не тільки з тих, хто є вірними римо-католицькій церкві, яких ми здавна в Україні називаємо латинниками. Це теж і частина православних, які перейшли на григоріанський календар. Очевидно, протестанти теж святкують у цей день. В Україні ця мішанина зі зміною календарів триває вже досить давно: колись ми жили в об’єднаному королівстві Речі Посполитій – і там дискусія досить жвава була, до якого календаря пристати. В ній брали участь князі Острозькі, Святополк-Четвертинські, Заславські, Вишневецькі. Люди вирішили по-своєму: ви собі дискутуйте на високому рівні – а ми будемо просто святкувати обидва Різдва, обидві куті ставити. Часто були мішані родини: мати – римського обряду, батько – грецького, мати ходила до костелу, а батько – до церкви. Відповідно, якось собі мали зарадити, щоби не розривати родину. Тож робили два святвечора: 7 січня – це теж 25 грудня, тільки за старим стилем. Ми вдома чинимо так само – вже давно святкуємо обидва святвечора і варимо кутю,» – зізнався Тарас Компаніченко. Попри релігійний поділ, свято нікого не обминало: в старих українських містечках православні ходили колядувати до латинників, а потім латинники ходили до православних. У минулому це була традиція – підтримувати дух свята. Українці заходили навіть до тих, хто, наприклад, сповідував іудаїзм. Під час святкування у «Софії Київській» гурт «Хорея козацька» в своїх виступах перемежовував псалми та канти – побожні пісні – із різдвяними. Попередньо виконавці роздали слова, і хоча аркуші промокли під дощем, люди підспівували і розучували колядки. «Для тих, хто вже колядує – ми колядували, для тих, хто святкує – ми святкували. А для тих, хто ще постує, ми вживали таких побожних пісних пісень. Але якщо Христос в людині народився – не буде якогось гріха,» – запевнив соліст гурту Тарас Компаніченко.
Відвідувачі заповідника споглядають картину повивання Христа
Учасники гурту «Божичі» – професійні фольклористи – виконували пісні лівобережної України, зібрані під час фольклорних експедицій: псалми з Луганської та Дніпропетровської областей, колядки з Дніпропетровщини та Чернігівщини.
Ілля Фетисов, керівник фольклорного гурту «Божичі», поділився спостереженнями: «В Україні немає такого, щоби в двох сусідніх селах співали однаково. Мікротрадиції особливо відчуваються на Дніпропетровщині – кожне село сильно відрізняється одне від одного – це склалося історично, тому що вони входили до різних куренів Війська запорізького».
Ілля вважає, що виконання пісень, привезених з села, само по собі гармонізує міських жителів: «У сучасному місті актуально все, що пов’язано з селом. Тому що в селі людина знаходиться в прямому зв’язку з Богом і з природою, а в місті цей зв’язок порушений міською культурою і цивілізацією».
«Божичі» під час етнографічних експедицій збирають колядки із усієї території лівобережної України
Керівник «Божичів» каже, що насправді народна культура зацікавлює усіх, хто стикався з її справжнім проявом хоч раз.
«Коли ми пливемо в експедицію на байдарках, завжди беремо половину учасників нефольклористів, які перший раз у селі. І ці люди міняються: дехто з них взагалі змінив діяльність і почав професійно займатись фольклором, деякі просто з нами регулярно ходять в експедиції і записують фольклор від бабусь».
На честь Різдва у постійно діючій на території Софії галереї янголів відкрилась ще одна кімната. До дня відкриття був спеціально створений вертеп, вперше в світі зроблений з кераміки та бурштину. Вертеп і деякі скульптури фонд «Українська родина», який є співорганізатором зимових подій із «Країною мрій», подарує Софії у переддень свята Києва – у кінці травня 2010 року.
Соліст групи «Божичі « Ілля Фетисов стверджує, що виконання колядок гармонізує сучасних міських жителів
Свято наближається…
Під час різдвяних святкувань на Київщині можна не тільки купити традиційні медові пряники, але і створити свій власний.
Колитюк Лариса, працівник козацького селища «Мамаєва Слобода», запевняє, що при випіканні майстри досі дотримуються стародавніх рецептів. На території селища від дня святого Миколая до Водохреща, у свята та вихідні дні о 13-й годині проходять майстер-класи для дорослих та дітей. Кожен, хто не поліниться приїхати за 50 гривень зможе у вирізаній із дерева формочці створити свої ласощі.
Пряники випікатимуться в печі, поки ви гулятимете селищем і оглядатимете життя козаків, потім можете їх забрати. Щоб дітям було цікаво, формочки мають вигляд тварин: коників, баранчиків, зайчиків.
Разом із гуртом «Хорея козацька» гості свята розучували колядки. Роздруковані тексти мокли під дощем
Але головний різдвяний обряд – уславлення Ісуса колядуванням. За традицією, українці у переддень Різдва возять кашу до хрещених батьків.
«Коляда 6 січня – це світній спомин – велике поминальне свято. В цей день за народним віруванням розкривається рай і пекло, всі померлі приходять до своїх осель. Тому ставиться на покуть узвар та кутя – поминальні страви. Якщо ми заходимо в хату, де є неодружений хлопець чи незаміжня дівчина – ми співаємо їм спеціальних колядок, світські, нецерковні – в яких розповідається про одруження, що вони обов’язково цього року знайдуть собі долю – знайдуть собі пару і все буде гарно в житті,» – розповідає Ілля Фетисов.
Тарас Компаніченко вважає: це свято – крок до об’єднання усіх християн
Упродовж усього свята умови як для виступу під відкритим небом були м’яко кажучи несприятливі: від досить сильного дощу мокли інструменти, музиканти, гості та аркуші із надрукованими текстами колядок.
Гостей було небагато – одні змінювали інших, але постійне число не перевищувало п’ятдесяти. Хто завинив – чи погода, чи відсутність анонсів події, окрім джерел інтернету? На сайті самої Софії досі немає анонсу свят на території заповідника.
Можливо мало вплив і те, що на вході у заповідник і більшість його об’єктів тепер встановлені турнекети, які відлякують консервативних відвідувачів, що досить слушно заявляють: церкви і пам’ятки культури мають бути доступні всім.
Ця шопка стоятиме у «Софії Київській» до свята Водохреща. Протягом зимових свят щодня її бачатимуть близько тисячі українців та іноземців
Лишається сподіватися, що наступне за програмою «Країни мрій» більш традиційне для українців святкування Різдва – 8-го січня – буде не тільки радісним та духовним, але і людним.
Усі фото Максима Поліщука
фінансово.
Щиро дякуємо!
