«Священство – це любов до Ісуса»,- казав св. Йоан Марія Віаней. Саме з нагоди 150-річчя смерті цього Святого Папа Бенедикт XVI оголосив Рік Священства.
У світ, а точніше в маленьке селище у Франції, 8 травня 1786 року його вивела бідна, але релігійна сім’я. Все його дитинство минуло в часи панування Французької Революції, тож про навчання в школі не могло бути й мови. Незважаючи на низьку релігійну освіченість, хлопчика завжди тягнуло до церкви. Та революція гострила леза і чиновники забороняли французькому народові молитися і єдиною відрадою для «маленького віруючого християнина» було спілкування з Богом, коли він пас овець. Так він звик до самотності.
Лише в єдності з Богом Йоан бачив своє майбутнє, а найвищим благом для смертного – священство. Тож хлопець вирішив вступити в семінарію в Ліоні. Вже в 1817 році мрія його життя здійснюється і він йде служити Богові й людям у маленький храм в містечку Арс. Покликання Йоана Марії Віанея було настільки великим і сильним, що він своєю простотою і вбогістю – особистим прикладом – зумів подолати дух байдужості у християн, і навчив їх жити істинно християнським життям. Своєю душпастирською діяльністю він перетворив це маленьке містечко Арс у місце паломництва. Заради Таїнства Покаяння тисячі людей приходили до нього, а він, в свою чергу, проводив в сповідальниці по 16-20 годин на добу. Він зцілював душевні і тілесні недуги, а серця людей читав, наче книги.
Йоан Марія Віаней набував популярності у Франції, та це його не тішило. Тричі він намагався втекти з Арсу, аби вести самітницький спосіб життя, «оплакуючи свої гріхи». Та на лінії його долі було написано «священство», а не «усамітнення», тож вже в 1858 році 100 000 паломників прийшло, аби посповідатися у «Арського Пастиря». Але Бог мав на нього інший план і у 1859 році забрав Йоана Марію Віанея до себе. «Згорів, мов лампадка» – згодом писатимуть у творах про нього. Та в серцях віруючих він, мов вічний вогонь, живе й досі. В 1905 році Папа Пій X беатифікував його і проголосив покровителем священиків Франції, а вже в 1925 році Папа Пій XI канонізував Арського Пастиря. Сьогодні Арс є місцем паломництва, а мощі святого зберігаються в кришталевому саркофазі. Тож тисячі вірян досі можуть прийти до нього й помолитись за його заступництвом.
Кажуть, що ми – сліпці в печері, які шукають Світло, яке Бог засвітив понад 2000 років тому. Священство допомогло Йоану Марії Віанею знайти це Світло, котрим був Ісус. Священство вело його до Бога, незважаючи на терор і релігійні утиски з боку влади. Священство він вважав найбільшим даром і найвищим благом для смертного. Тож не дивно, що саме цей святий став духовним наставником для всіх священиків. Життя – це очікування чогось більшого, ніж те, чим ми весь час займаємось. Тому наше покликання – дар, яким нас наділив Бог, слід весь час вдосконалювати. І цей Рік Священства повинен стати роком випробувань та іспитів сумління для всіх священнослужителів, аби вони з чистою душею могли доносити слово Боже в серця людей, а також для нас – часом особливої молитви за душпастирів.
фінансово.
Щиро дякуємо!
