Сьогодні на нас чекає подорож у минуле. У минуле до Церкви перших століть, щоб спробувати пережити хрещення так, як перші християни. Сьогоднішня неділя є святом Хрещення Господнього, а Отці Церкви дуже часто нагадували нам, що наше хрещення має своє джерело у хрещенні Ісуса Христа: Ісус для того увійшов до Йордану і дозволив охреститися, щоб це було джерелом і зразком для кожного з нас, для наступних хрещень, які будуть переживати Його учні. Цікава річ: для чого Ісус входив до Йордану, чому дав себе обмити водою очищення, якщо Він був Агнцем без гріха? Власне для того, щоб ми мали джерело для нашого хрещення.
Щоб сталося, якщо Ісус Христос не прийняв би святого хрещення? Напевно досі тривала би стара віра основана на традиції Старого Завіту. На щастя Хрещення Ісуса Христа відбулося. За часів діяльності Івана Хрестителя, якого зараховуємо уже до постатей Нового Завіту, котрий заповідає, що це є перша і основна подія у ділі спасіння Христа (після Його народження з Діви Марії). Прізвисько Івана – Хреститель, має своє коріння у хрещенні, яке він здійснював у ріці Йордан для багатьох тисяч новонавернених євреїв. Сам він казав: «Я хрестив вас водою, а Той вас хреститиме Духом Святим» (Мк 1, 8). Це вже є заповіддю християнського хрещення, яке відтоді буде надаватися віруючим у Христа, який у сакраментальний спосіб буде нас з Ним з’єднувати. Дійсно – це вже не вода, а Святий Дух буде нас завжди єднати з Ісусом. Це свято обходимо на згадку Хрещення самої голови Церкви, якою є Ісус Христос. Його можна визнати за початок Християнства.
З самого початку свято це не мало виділеного місця у літургічному календарі. Однак після 1955 року його святкування було визначено на 13 січня. Після ІІ Ватиканського Собору, у 1969 році, визнано, що свято це будемо обходити у неділю після свята Богоявлення. У християнстві свято Хрещення Господнього закриває час Різдвяного періоду. Але з огляду на глибоку традицію, співи колядок продовжуються до другого лютого, тобто до свята Стрітення Господнього.
фінансово.
Щиро дякуємо!
