Джеймс Тіссо. Шлюб у Кані Галілейській. 1894 р.
Йн 2,1-12
Можливо, що для деяких «добрих християн», які проповідують тверезий спосіб життя, чудо, зроблене Ісусом у в Кані Галілейський, могло б стати поважним приводом для згіршення. Чому Ісус перетворив воду на вино, а не навпаки? Чому Він не запропонував весільним гостям якісь безалкогольні напої? Навіщо споювати народ? Невже не може бути весілля без випивки? Невже правду казали про Нього злі язики: «Чоловік ось, ласун і п’яниця, Він приятель митників і грішників» (Мт 11,19)?
Але знаємо також, що «вино» має в Євангелії ще й символічне значення. Пам’ятаємо такі слова Ісуса: «Ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки, а то попрориває вино бурдюки, і вино й бурдюки пропадуть, а вливають вино молоде до нових бурдюків» (Мк 2,22). Знаємо, що Ісус, кажучи ці слова, має на увазі своє вчення – то саме воно є тим молодим вином, що його не можуть сприйняти «старі бурдюки» – тобто фарисеї, виховані в традиціях Старого Закону.
Якщо будемо читати запис подій весілля в Кані Галілейський у цьому ключі, то побачимо, що вся ця історія є притчею, в якій кожна, навіть незначна дрібниця має своє значення.
Весільний бенкет – це містичне весілля Христа з Його нареченою – Святою Церквою. Це не тільки майбутнє – бенкет в Царстві Небесному, а й минуле: це вся історія людства, яка є історією любові між Богом і Його народом. Старе вино, що його подавали на цьому бенкеті, – закон Старого Завіту. Це «вино» не було поганим, але його не вистачало для отримання справжньої святості – небесного блаженства. «Молоде вино», яке дає нам Ісус, – набагато ліпше. Але воно не береться нізвідки: Ісус використовує для його перетворення ритуальні посудини – немовби вливає новий зміст у старий закон. Для невіруючих Його наука здається «водою», але для тих, хто з вірою її сприймає, – стає справжнім добрим вином, що розвеселяє людське серце (пор. Пс 104,15). Весільний староста говорить від імені цілого людства – від імені патріархів і пророків, які ціле життя куштували «старе вино», але все ж таки дочекалися приходу Ісуса й відчули нарешті смак Його «вина» – смак справжньої благодаті, яка дає спасіння.
І, звісно, не можна забувати про Марію – без Неї весільний бенкет не може відбутися. Як дві тисячі років тому, так і зараз Її слова звучать так само: «Зробіть усе те, що Він вам скаже!»
Іриней Погорєльцев
Хочу звернути увагу на два уривки: «Було ж там шестеро кам’яних посудин на воду, щоб очищуватися по-юдейському» (Йн 2,6) та: «І до молодого сказав: Всяк чоловік добре вино подає, а гірше – як уп’яніються. Ти ж приховав добре вино аж он по сю пору» (2,10).
Знаємо, як відбуваються весілля: виявляється, що приблизно так само було й у євреїв… Спочатку добре вино, а гірше – як гості сп’яніють. Але з присутнім на святкуванні Христом та Його Матір’ю вийшло інакше: звичайна людська логіка не спрацювала. Крім цього, Він символічним чином задля чуда використав посуд, призначений для очищення… В цьому посуді (прототип нашої душі, пустої або грішної) була вода, яку Ісус перетворив на добре вино (прототип Його крові). А Його кров, як нам відомо, є істинним джерелом життя. І коли ми молимося, то просимо, щоби своєю пресвятою Кров’ю Він омив нас від гріхів. Цей уривок є одним з прообразів установлення Євхаристії.
Люди не сп’яніють у Дусі Святому (пор. Діян 2,1-13), доки Ісусова Пресвята Кров не омиє їхні серця. Люди не пізнають істинної радості й полегшення, доки не усвідомлять цінності Його Жертви. А жертва завжди є стражданням. Тому Її цінність можливо усвідомити, тільки пропускаючи крізь себе Страждання Христа.
Для цього потрібно бути не доктором теологічних наук, а мати благодать. Одна старенька бабуся з освітою в три класи на питання, ким для неї є Ісус, відповіла так: «Донечко, коли дивлюся на Нього, розіп’ятого, то заливаюся гіркими слізьми, і серце моє болить – бо бачу, як Він, бідненький, страждав. Моє життя викуплене ціною Його Крові, Його Страждання».
Чому я згадала цю бабцю? Тому що, як під час весілля, так і під час Його Страждання, були свідки – Його учні. І саме з їхніх слів ми знаємо про те, що відбулося. Вони все бачили, вони все усвідомили – бо Його Страждання і Його Воскресіння пройшло крізь їхні серця.
«Що Мені, жінко, – а й Тобі? Таж не прийшла година Моя!» (Йн 2,4). На ці слова ми теж могли б закинути Ісусові: «Ти ж приховав добре вино аж он по сю пору». А Ісус нам на те: «Під час хрещення твоя посудина (душа) була освячена водою. Тільки навіщо ти її баламутив земними пристрастями і шукав сп’яніння в грішних речах? Моя пора – кожен день під час таїнства Сповіді та Святої Меси. Прийди. Я чекаю».
Ірина Островська