Фото: Папський державний серкетар кардинал Тарчізіо Бертоне
Дипломат – професія зі сфери політики. Аналізуючи факти й події політичного, економічного чи соціального життя іншої країни, дипломат шукає користь для своєї держави, «міста земного». Здавалося б, так само має діяти Папський державний секретар, проте його мета – користь для «міста Небесного». Зазвичай цю посаду обіймає кардинал, який є дипломатом – у традиційному розумінні. Проте Бенедикт XVI змінив цю традицію.
2006 року Папським державним секретарем став кардинал Тарчізіо Бертоне – салезіанець із багатим досвідом апостольської діяльності й пастирської опіки над бідною молоддю. Багато років він невтомно працював, реалізуючи заповідану Доном Боско місію: «Опікуватись апостольськими покликаннями, виховувати віру серед простого люду і нести Євангеліє тим, хто його ще не знає»(п.6 Уставу Згромадження Салезіанців).
Кардинал Бертоне хоч і не мав ґрунтовного дипломатичного досвіду, проте чудово орієнтувався в актуальних проблемах Церкви та богослов’я. У своїй промові з нагоди призначення на посаду державного секретаря він сказав, що «священничий дух і пастирська любов завжди має мотивувати та укріплювати нас [співробітників державного секретаріату] в служінні Церкві, а отже – гідності людини й мирному співіснуванню народів».
У своєму єпископському служінні Тарчізіо Бертоне дотримується девізу: Fidem custodire, concordiam servare (Віру захищати, згоду оберігати). Його «богословська лінія» продовжує «лінію Рацінгера», завдяки чому свого часу в Конгрегації віровчення виник сильний тандем «Рацінгер-Бертоне». Яскравим свідченням цього є, наприклад, їхня спільна робота (2000 р.) над декларацією Dominus Iesus. Саме у цьому документі чітко й офіційно була сформульована богословська позиція, якої послідовно дотримується Святий Престол.
Кардиналові Тарчізіо Бертоне вдається сприяти розвикові екуменічного діалогу, в якому він головно спирається на узгодження богословських питань. Приміром, у сфері відносин з РПЦ намітилися серйозні позитивні зміни – і контекстом для цього була також книжка Т.Бертоне «Етика спільного блага в соціальному вченні Церкви», яку було видано в Росії в рамках спільного проекту ватиканського і московського видавництв. Тоді ще митрополит, а нині – Патріарх Всієї Руси Кирил (Гундяєв) написав вступне слово до книжки, в якому зазначив, що видання «являє собою приклад переосмислення сучасним християнином викликів секулярної цивілізації» і «може дати новий імпульс православно-католицькому діалогові про значення духовних і культурних цінностей у сучасному суспільстві».
Поряд із цим про Тарчізіо Бертоне кажуть, що це найвпливовіша людина в адміністрації Ватикану. Адже він один обіймає одразу дві ключові посади: державного секретаря і Камерленго Святої Римської Церкви. Папський державний секретар відповідає за політичні та дипломатичні дії Святого Престолу. Його можна порівняти із посадою «прем’єр-міністра» у світському міжнародному праві. Повноваження державного секретаря закінчуються, коли починається Sede Vacante (період між смертю попереднього та обранням нового єпископа Рима). Саме тоді набуває значення посада Камерленго, на якого покладено організацію виборів нового Папи. Крім того, Камерленго зобов’язаний піклуватися про майно Святого Престолу і захищати його майнові права.
Можливо, Бенедикт XVI, ще будучи кардиналом, пізнав ватиканську дипломатію зсередини. Можливо, побачив там забагато політики й замало богослов’я. Хоч би як, але свій вибір Бенедикт XVI зробив на користь останнього. Тарчізіо Бертоне впевнено обстоює позицію Церкви, спираючись на богослов’я. Він знає, що не політичні стратегії є фундаментом Церкви. Її мурами, її камінням є вчення Христа, яке Церква розкриває, в яке заглиблюється і яке передає вірним.
Це дає змогу Бертоне глибше і ясніше бачити причини поділу між Церквами, а також інші хвороби сучасного суспільства, викликані його секуляризацією та надмірною світськістю.
Державний секретар кардинал Тарчізіо Бертоне здатен відповісти на проблемні питання, від етики конкретного християнина до світової економіки. Чи це не тому, що він – насамперед богослов, а вже потім – дипломат?
Кардинал Тарчізіо Бертоне SDB
Народився 2 грудня 1934 р. (Романо Канавезе, Італія).
Висвячений на священика 1 липня 1960 р. Ліценціат богослов’я. Захистив дисертацію з питань толерантності та релігійної свободи й отримав ступінь доктора канонічного права.
Від 1967 року викладав спеціальну моральну теологію в Папському салезіанському університеті.
У 1976-91 рр. – професор канонічного права, декан, віце-ректор та ректор того ж факультету. Одночасно він служив у декількох римських парафіях, а також працював на заключному етапі перегляду Кодексу канонічного права, координував робочу групу перекладу кодексу італійською мовою; працював як радник у кількох декастеріях Римської Курії, також і в Конгрегації з питань віровчення.
Від 13 червня 1995 р. – секретар Конгрегації віровчення, запрошений Йоаном Павлом II для підготовки до публікації третьої частини «Таємниці Фатіми».
Папський державний секретар від 15 вересня 2006 р., Камерленго Римської Церкви – від 4 квітня 2007 р.
фінансово.
Щиро дякуємо!
