Sedia gestatoria:

Не розкіш, а засіб пересування

Після того, як Папа Бенедикт XVI зазнав нападу, що стався під час Різдвяної Меси у ніч з 24 на 25 грудня 2009 р. у базиліці святого Петра, виникло багато питань щодо організації безпеки Вселенського Понтифіка і попередження замахів на нього. Висновки експертів з питань безпеки неочікувано прості: треба просто пригадати досвід минулих століть і повернутися до традицій, які років зо тридцять тому проголошувалися архаїчними й безнадійно недолугими.

Нагадаємо, що під час Різдвяної служби молода жінка Сузанна Майоло, попри блискавичне втручання папської охорони, вхопила Святішого Отця за літургійні шати й спровокувала падіння Бенедикта XVI. Вже наступного дня офіційний коментар речника Святого Престолу, отця-єзуїта Федеріко Ломбарді показав, що проблема папської безпеки не така проста: «Папа Римський хоче залишатися поруч із вірними, і служба безпеки Ватикану не завжди може запобігти подібним подіям… Понтифіка можна захистити на 100%, лише встановивши стіну, яка б відокремила його від віруючих. А це є абсолютно неприпустимо» (Radio Vaticana, 25 грудня 2009 р.).

Нагадаємо, що цей інцидент не є перший за часів нинішнього понтифікату. Відомо щонайменше про чотири майже аналогічні епізоди. Крім того, у листопаді-грудні 2009 р. сталося дві події, які розглядаються експертами як тривожна тенденція. 28 листопада молодик на легковому авто намагався взяти на таран ватиканську «Браму дзвонів». 9 грудня у центрі Риму невідомі обстріляли з вогнепальної зброї службовий автомобіль ватиканської жандармерії.

Ці події спонукали скликати у Ватикані спеціальне засідання, присвячене папській безпеці. Як пише італійський коментатор Андреа Торньєллі (Il Giornale, 5 січня 2010 р.), гору взяли прибічники «профілактичних заходів» – мовляв, треба створити такі умови, які б максимально унеможливили ймовірність нападу на Папу. Як каже Доменіко Джані, керівник ватиканського Корпусу безпеки (жандармерії): «Ми не можемо заслонити постать Папи та ізолювати його… Безпека не може домінувати над літургійними функціями» (La Stampa, 27 грудня 2009 р.). І вже 31 грудня 2009 р. на папському богослужінні стали помітні зміни в організації папської літургійної служби: Святішого Отця безпосередньо супроводжували вже не двоє, а шестеро агентів служби безпеки. Крім того, було змінено розміщення бар’єрів, які утворюють своєрідний коридор, що ним процесія просувалася від ризниці до вівтаря. Відтепер його ширину збільшено до шести метрів – так, аби віруючі могли вільно бачити понтифіка, але щоб він водночас був на достатньо безпечній відстані.

Парадокс: з одного боку, безпека понтифіка важлива; з іншого – він має весь час перебувати на видноті. Саме тому експерт з питань безпеки Домінік Скарборо радить Ватиканові згадати про стародавню папську традицію – sedia gestatoria (буквальний переклад – «переносний трон»). На цьому троні, встановленому на ношах, що їх несли 12 папських конюших-palafrenieri, протягом майже тисячоліття понтифіки зазвичай з’являлися на публічних заходах. Цим троном востаннє користувався ще 1978 р. папа Йоан Павло І. Світські журналісти свого часу проголосили, що, мовляв, переносний трон був символом тріумфалізму папства, а за часів демократії він віджив своє і тому понтифіки відмовилися від нього. За Йоана Павла ІІ функцію sedia gestatoria почали виконувати папамобілі. Насправді ж папський церемоніал ніколи офіційно не відмовлявся від такого «засобу пересування». І от, здається, здоровий глузд бере своє. За ствердженням Д.Скарборо, якщо ми подивимося на старі ватиканські традиції тверезим поглядом, то побачимо, що вони майже ідеально розв’язували парадоксальний «вузол безпеки». На такому троні папа завжди візуально доступний віруючим, але перебуває поза межами фізичної досяжності потенційних зловмисників. «Папи завжди зазвичай з’являлися у базиліці на sedia gestatoria. Трон завжди оточували численні гофмейстери, охорона, придворні… Цей старий папський двір, скасований Павлом VI, утворював свого роду буферну зону між понтифіком і тлумами віруючих, а тому, без сумніву, може вважатися практичним захисним заходом – і при цьому залишатися частиною літургійної церемонії», – вважає Д.Скарборо (The Catholic Herald, 8 січня 2010 р.).

«Жодне місце не є настільки небезпечним, як площа святого Петра», – казав свого часу Йоан Павло ІІ. «Або понтифік захищається сам, або ніхто не зможе зробити цього», – вторив йому кардинал Діно Мондуцці, тодішній префект Папського Дому. Які технічні засоби для свого захисту обере надалі Бенедикт XVI – покаже час. Але ховатися від потенційної небезпеки він не збирається і вже 27 грудня відвідав притулок для бездомних та біженців, де розділив святковий обід з вірними Римської дієцезії. «Папа Римський хоче залишатися поруч із вірними».

Огляд преси підготував Олексій Браславець