У випадку педофілії деяких священиків не вистачить лише «пригадування заборон», потрібне «навернення структур» у Церкві. Таку думку висловила Марі-Жо Тіел, викладачка моральної теології у Страсбурзькому університеті. Професор Тіел у 2000 році співпрацювала з Французькою Конференцією Єпископів під час написання декларації «Чувати, щоб подібні вчинки більше не повторились».
Марі-Жо заперечує, що причиною випадків педофілії серед духовенства може бути целібат. Це швидше може бути наслідком «надмірного возвеличення вартості целібату» в Католицькій Церкві та дроблення навколо священика «аури», яка «відрізає його від світських». Про це сказали американські богослови, які займались цією справою разом із світськими товариствами, досліджуючи спосіб керування Церквою.
Посилаючись на відомого богослова-мораліста о. Ксаверія Тевенота, професор Страсбурзького університету вказує, що лише 2-4 % духовенства допустились до розбещення неповнолітніх. Але потрібно мати відвагу сказати, що серед християнських Церков найбільше ця проблема стосується Католицької Церкви. Варто поставити питання – чому.
На її думку, «вболівання над проблемою без порушення її найглибших причин ні до чого не призведе». На думку пані Тіел, однією з причин є клерикальна «концепція авторитету, яка дозволяє поставити себе над виміром справедливості, демократії, будь-якої прозорості». Мається на увазі «культура таємниці, заперечення і відкликання у поруху інституціонального самозахисту». Професор подає приклад Ірландії, де Церква у випадку педофілії роками намагалась «зберегти таємницю, уникнути скандалу, зберегти репутацію Церкви».
Ще одну причину Тіел вбачає в тому, що моральне вчення Церкви зосереджується на охороні інституту подружжя, а не сексуальності, як такої. Тому «парадоксально, священик більше знає про умови визнання шлюбу недійсним, ніж про функціонування своїх почуттів». На думку Марі-Жо, сексуальність для священиків часто буває чимось невідомим, майже табу і вони не мають можливості про це поговорити. Через це сексуальність може притягувати та вести до вчинку.
Богослов також підкреслила важливість розрізняти випадки педофілії. Крім того, вона згадала, що декларація Єпископату Франції у 2000 році підказує, як потрібно реагувати на випадки педофілії серед духовенства. Справа не вирішується лише переведенням священика в інше місце.
ТІел висловила сподівання, що Церква, яка є «прекрасною і великою», «опертою на любові Христа і можливості бути дійсно Божим народом», використає скандали з педофілією деяких священиків для того, аби поставити під знак запитання деякі способи своєї діяльності. Можливо, саме вони є «структуральною причиною цього зла».
За матеріалами: wiara.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
