Часто під час першого читання біблійного тексту ми лише намагаємося зрозуміти загальний сенс події, тому не звертаємо увагу на різні деталі. Зрештою, цим характеризована культура, в якій ми живемо. «Не панькайся», «це дрібниці», «не чіпляйся до слів» – ось декілька частих фраз, які відвертають увагу від деталей. Але саме з деталей складається наше життя, і кому це найліпше знати, якщо не Тому, хто нам його подарував?
Біблійний спосіб роздумів, мислення – зовсім інший. Він полягає в тому, щоб звертати увагу на деталі. В Євангелії від Матея читаємо повчання з уст Ісуса: «Істинно бо кажу вам: Доки перейде небо й земля, ні одна йота, ні одна риска з закону не перейде, поки все не здійсниться» (Мт 5,18).
В Біблії є важлива кожна деталь, кожна «дрібничка». Що таке йота? Це найменша літера єврейського алфавіту. Виглядає приблизно як наш апостроф, але з цієї найменшої літери розпочинається найбільше ім’я – ЯГВЕ!
Чим є риска? Дотягнута або не дотягнута риска змінює літеру. Наприклад недотягнута риска змінить літеру he на heth. Візьмемо два слова: "ґава" – бути, любити (від цього слова походить слово «агава» – любов), і слово «хоах» – щілина, тріщина, тернина. Єврейським алфавітом ці слова записуються майже однаково. Єдине, що їх різнить (окрім вимови), це недотягнуті риски в першому слові. Зверніть увагу: біблійна мова натякає на те, що інколи один маленький елемент змінює життя, що від однієї «життєвої дрібнички» може залежати, буде моє життя любов’ю чи терниною (прокляттям). Хто, отже, порушить одну з оцих найменших заповідей і навчить інших так робити, той буде найменшим у Небеснім Царстві. А хто виконає їх і навчить, той буде великим у Небеснім Царстві.
Щоб дістатися біблійних «деталей», потрібно прочитати текст декілька разів. Перший і другий раз, щоб добре вхопити загальний зміст тексту, потім ще декілька разів, щоб задуматися над кожним словом, щоб запитатися, чому саме це слово вжите в цьому тексті. Таке мислення характеризувало Отців Церкви.
Погляньмо на конкретні приклади. В притчі про милосердного самарянина написано: «Один чоловік спускався з Єрусалиму до Єрихону» (Лк 10,30). На перший погляд бачимо всього лиш рух якоїсь людини, яка сходить з міста на узвишші в долину. Отці (Ориген, Августин) в цьому русі бачили образ духовного сходження в гріх, шлях нашого прабатька Адама від Бога (Єрусалим – образ Божої присутності, образ неба, Одкр 21) до Єрихону, тобто до Царства темряви. А все завдяки одній деталі – слову «спускався»… Про священика і левита написано, що вони йшли «тією самою дорогою» – відповідно, також спускалися. Лише про самарянина написано, що він «зненацька надійшов на те місце». Брак «деталі», що він спускався тією самою дорогою, дозволяє нам прочитати щось «поміж рядків»: можливо він ішов у зворотному напрямку. Патристична традиція бачила в цій постаті образ Ісуса, Який прямує до Єрусалиму і підносить кожного грішника до нового життя. Зрештою, все Євангеліє від Луки побудоване таким чином, що описує дорогу Ісуса до Єрусалиму. Спробуймо розглянути ще декілька текстів, приглядаючись саме до «дрібничок».
Вправа:
Чудовим текстом є фрагмент Євангелії від Луки, опис відвідин святої Єлизавети Дівою Марією. Розпочинається він такими словами:
«Тими днями Марія, зібравшися, пустилася швидко в дорогу в гірську околицю, в місто Юди. Увійшла Вона в дім Захарії і привітала Єлизавету» (Лк 1,40). Який загальний зміст цього речення? Простий: Марія відвідала Єлизавету. А що кажуть «деталі»?
Тими днями – йдеться про час одразу після Благовіщення. Отже, потрібно ці дві події якимось чином пов’язати. Марія отримує привітання від Ангела й одразу йде до Єлизавети, щоб її також привітати. Перше, що робить Марія, – вітає Єлизавету. Дає те, що сама отримала. Можеш із ближнім поділитися тим досвідом, який ти сам пережив із Богом. Про це привітання ще двічі згадується в тексті: «І як почула Єлизавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлизавета сповнилася Святим Духом". І в іншому місці: «Ось бо, як голос Твого привітання залунав у моїх вухах, дитина з радості здригнулася у моїм лоні». Якщо в Біблії щось згадується аж тричі, то це справді дуже важливо. Діва Марія чує привітання Гавриїла, Слово від Бога, несе це привітання Єлизаветі. Коли ділишся з ближнім Божою Радістю, стаєш для нього немовби ангелом…
Написано також, що Марія пустилася швидко в гірську околицю. Як потрібно любити, щоб бігти під гору, щоб нестися швидко, але не з гори, а в гірську околицю? Який сильний був досвід Божої любові для Марії! Цей текст відразу є критерієм моїх взаємовідносин з Богом. Як я їх переживаю? Чи глибоко переживаю молитву, читання Біблії? Достатньо придивитися, наскільки швидко це прочитане, почуте слово штовхає тебе до дії.
Якщо Марія пустилася в гірську околицю, то сама мешкала десь на низині. Отці Церкви бачили в цій «дрібничці» не тільки географічне місце помешкання Марії, але також Її духовний стан – чистоту і смирення. Марія пустилася в гірську околицю для того, щоб поділитися радістю з Єлизаветою, але також щоби служити їй. Прагнення ділитися любов’ю Бога і служити ближньому – це крила, які несуть тебе вгору.
фінансово.
Щиро дякуємо!
