Дайджест

З читань на Вербну неділю

29 Березня 2010, 02:04 1881 Католицький Вісник

Літургія Слова Вербної Неділі повна суперечностей. Спочатку разом із натовпом ми вітаємо Ісуса як нашого Царя і Спасителя при Його в’їзді в Єрусалим, а потім слова Євангелія занурюють нас у таємницю Страсної П’ятниці, де разом із засудженим на смерть Христом чуємо крики: “Розіпни Його!” Радість змінюється сльозами, тріумф – засудженням, зелені пальмові гілки – хрестом. Але в обох оповіданнях, у натовпі, ми помічаємо тих самих людей: простих мешканців Єрусалиму, які спочатку визнавали Ісуса своїм Царем, а потім прирекли Його на смерть. Яка непостійна людська природа! Як легко нам буває змінити переконання, як легко буває втратити віру!

Звісно, тих людей можна було б виправдати: вони не знали всієї правди, їх ввели в оману та підбурили первосвященики й старші. Отак і ми частенько виправдовуємо себе в своїй невірності. Ми не знали… нас обдурили… хтось нас призвів до цього… Треба було б сказати, що всі ці виправдання не звільняють від відповідальності за скоєне, що кожен мусить нести тягар своїх злочинів, навіть якщо зробив їх через помилку; але знаємо, що все це не таке просте.

Людина слабка й піддатлива на спокуси, а у світі, в якому ми живемо, існують певні сили – «структури зла», які не тільки змушують нас грішити, навіть проти власної волі, але ще гірше – посилаючись на авторитет закону, запевнюють нас, що ми робимо добро, що так треба… Саме це й робили первосвященики та старші, і самі були впевнені, що чинять добре – бо все роблять згідно з законом Мойсея. Але насправді керував ними «закон ненависті», який переповнював їхні серця. Навіть коли Пілат, згідно з римськими законами, виправдав Ісуса, коли це зробив навіть Ірод, для якого жодних законів не існувало, – вони не відступилися від своєї злості.

Ісус підкорився цьому «закону ненависті», але для того, щоб дати нам інший закон – закон любові. Дай нам, Боже, сили і відваги, щоб ми у своєму повсякденні, попри те, що живемо у світі, переповненому злом і ненавистю, спокусами і брехнею, завжди керувалися тільки цим Христовим Законом.

Іриней Погорєльцов ОР

Писати про Страсті Господні неможливо. Їх можна лише споглядати. Всі слова застрягають у горлі, всі розумні думки (такі тобі дорогі, ти ними так пишаєшся потайки) вислизають крізь пальці, мов пісок. І руки залишаються пусті.

Слова Писання – скупі й позбавлені емоційності. Жодної спроби, як то кажуть, «видушувати сльозу з читача». Але чомусь у душі все перевертається, і неймовірна сила відчувається у цих словах. Сила істини…

Горниця Останньої Вечері. Проста обстановка, пасхальна трапеза. Група людей зібралася нібито задля великого свята, але стан їхній тривожний. За столом то западає тиша, то спалахує суперечка, хто з них більший. Учні з нерозумінням перезираються, запитуючи себе, хто з них зрадник. Симон-Петро клянеться Вчителеві у вірності й дістає сумне пророцтво про трикратне зречення… Неспокійно на душі в апостолів. Ісус, здається, спокійний, слова Його лунають тихо й урочисто: Він віддає їм себе. Навряд чи учні в ту мить до кінця усвідомлювали, щО саме відбулося – вони усвідомлять це пізніше, коли побачать Його воскреслим, коли приймуть Святого Духа. Тоді ж, у Горниці, вони ще думають про боротьбу за свободу, про юдейське царство. А той, хто раніше за всіх зрозумів, що ніякої політичної боротьби не буде, зненавидів Учителя за свої зруйновані ілюзії. І зрадив…

Рідко хто звертає увагу, що читання Страстей Христових завжди розпочинається з Останньої Вечері. Хоча, здавалося б, усі муки і приниження ще попереду, а тут просто остання трапеза Вчителя з Його учнями. Але повнота Жертви Христової звершилася саме там, у Горниці. Страсті починаються не з першого удару в обличчя, не з першого грубого окрику сторожі, а з цих простих слів: «Беріть, пийте, це є Кров Моя…» Кров Донора забирає Його життя, передаючи це життя вмираючому.
Все творіння стало живим. І тільки Ісус став мертвим. До Гетсиманії входить, огорнутий жахом, а учням прощає, що заснули… Після Тайної Вечері Він уже готовий на все. Бо всередині для Нього вже все звершилося. Залишилося пройти зовнішню – останню, болісну частину шляху. На Голготу.

joan_d_ark

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

СЮЖЕТ

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com zlib project Immediate Unity