Напевно, вже всі чули, що щось недобре відбувається в Харкові, а точніше в лісопарку, де прокладають нову дорогу всупереч волі місцевої громади та доводам екологів. Але що саме там коїться, знає далеко не кожний.
Подивіться на початок оці кадри:
Сьогодні, 2 червня, приблизно о 4.45 силами боївки в чорному з застосуванням брутальної сили було усунено наметове містечко захисників лісопаркової зони від протиправних дій. В м’ясорубці не допомагали журналістські посвідчення, посвідчення працівників правозахисних організацій, ба навіть депутатське посвідчення. Я вже навіть не згадую про студентські “корочки” чи просто приналежність до людської раси та про громадянство цієї країни. Мордобою, бо інакше це не назвати, пильно приглядалися міліціонери. Які ж були їх подальші дії? Коли потерпілі організовано відправились під стіни обласної адміністрації, то міліція почала по одному вилапувати найбільш беззахисних на їхній погляд та волокти до машин. Перехожі та пікетувальники, що намагалися втрутитися були просто проігноровані. На вимагання представників преси, що були на місці події, дати роз’яснення – на якій підставі забирають цих людей та у чому їх звинувачують, не дано жодного пояснення.
Варто пригадати, що на днях у таборі захисників лісопарку було побито журналіста, що хотів взяти інтерв’ю у невідомого, який керував групою лісорубів та інших невідомих, переважно молодиків. Побито на очах всіх присутніх, в тому міліції, хоча журналіст представився та пред’явив посвідчення, а також ушкоджено його апаратуру. В інших епізодах постраждали на тому ж місці ще принаймні одна журналістка з ТРК Україна, юрист (у нього струс мозоку), депутат облради та інші «сірі» люди, на яких можна просто начхати, коли коїться щось подібне з людьми, яких охороняє закон.
Уважно слідкуйте за розвитком подій в цьому блозі
(поновлення практично щогодини).
Підведемо підсумки: побито журналістів, юриста, депутата… Хто наступний? Шановний читач, може це будеш ти? Не переймайся високими знайомостями, навіть якщо їх маєш, або захищеним статусом. Не варто. Адже це вже не актуальне. Якщо є можливим навіть поки що чемний візит в кабінеті ректора УКУ, католицького священика, то що буде завтра?
Велике прохання до всіх – не стіймо осторонь! Реагуймо, хто як може! Проти чого? Проти свавілля і знущання з людської гідності та громадянських прав. Я далекий від політики і не маю найменшого наміру агітувати за чи проти будь-якої політичної сили чи окремого діяча, або представника влади чи силових структур – не маю такого наміру. Але протиправним діям треба дати відсіч, це громадянський і християнський обов’язок кожного!
Ви читаєте це в інтернеті, отже можете і самі про це написати, поширити цю інформацію. На питання: а що я можу? завжди є відповідь – не замовчувати. Журналісти! Мені також важко повірити в таку нахабність і вседозволеність, я також певний час був вашим колегою. Тому звертаюся до вас з вірою в те, що ви встанете на захист власних прав та ваших принижених колег. Так поводитися з журналістами в Україні не дозволяв собі ніхто вже понад п’ять років! Юристи, депутати – хто як не ви зможе ставити опір подібним протиправним діям? Студенти – вам треба ставити пам’ятник, кажу це з щирого серця, якщо б не ви – на це знущання ніхто не звернув би уваги!
І ще. Недавно була прем’єра фільму про мученика польського комуністичного режиму: «Попєлушко. Свобода є в нас». Пам’ятаймо, ми маємо свободу, поки вона є в нас. Тільки ми можемо себе цієї свободи позбавити. Інакше кажучи, треба вбити дракона в собі (відсилаю до Євгенія Шварца та екранізації його твору). Свобода – це Божий дар. І обов’язок.
фінансово.
Щиро дякуємо!
