Вперше за чотири століття в Україні з’явилось рукописне Євангеліє.
Існує легенда про розбійника, який пішов у монастир і став писарем. Після його смерті за кожну написану букву йому прощався гріх, тому що писав він так красиво, що кожен, хто бачив його книгу, навертався. Для ченців тиражування рукописів вважалося найкориснішою роботою: по-перше, змушувало забути про мирське, а по-друге, сприяло поширенню релігії. «Але рукописних церковних книг у нашій країні не створювали вже чотири століття, не рахуючи на швидку руку скопійованих за часів СРСР, – і то, не через бажання створити шедевр, а тому, що друкувати їх було заборонено», – розповідає директор однієї з київських ювелірних фірм Ігор Бреставіцкій. Він-то разом з Сергієм Соловйовим, керівником майстерні церковного рукопису «Духовна спадщина», і вирішив заповнити прогалину і знайти однодумців, разом з якими можна взятися за переписування Євангелія.
«4 роки тому я почав його читати, – розповідає Сергій Соловйов. – Кожен день, не важливо – п’ять хвилин, десять або годину. Воно стало більше, ніж настільною книгою, мені захотілося щось для нього зробити. Юдеї, наприклад, Тору переписують постійно і навіть транслюють процес он-лайн в інтернеті. Ми вирішили, що писати буде одна людина і що працювати він буде потрохи у різних куточках України, заїжджаючи навіть у найменші села. Так книга вбере в себе духовність всієї країни. А у вихідних даних ми впишемо, коли і в яких храмах вона писалася. До проекту залучати треба тільки людей з вірою в душі.»
«Мандрівний» проект виявився дуже працемістким. Тому команда вирішила, продовжуючи над ним працювати, виготовити ще одне Євангеліє. Воно писалося в Києві, без роз’їздів країною, і тому було готове вже через 8 місяців.
Максим Євсейчік, переписувач «виїзного» Євангелія, каже, що в проекті задіяні виключно віруючі люди. «Та й без ентузіазму тут не можна: бувають простої, поки дістанемо матеріали, а оплата – невелика», – пояснює він. Скільки саме – не уточнює, посилаючись на конфіденційність інформації про заробітну плату. Подібного роду послуги на ринку коштують від 3 тисяч грн. на місяць.
Оскільки Максим – професійний маляр, каліграфія для нього – штука не нова. «Але якої, виявляється, напруги вимагає переписування! Спина – рівно, натиск пера – цілий день однаковий, – розповідає він. – До вечора м’язи вже не витримують». Це при тому, що за собою по церквах Максим возить спеціально виготовлений стіл з нахилом, який ледь-ледь полегшує навантаження. Храми, каже писар, дуже гостинно приймають. Молитов, щоправда, над книжкою не читають і не служать молебнів – потрібна абсолютна тиша та добре освітлення: «Досить того, що я перед початком роботи молюся». А ось туристи не дотримуються вимог тиші – товпляться над головою і сліплять переписувача спалахами.
Готові переписані аркуші Максим з собою не возить. Каже, що це небезпечно – раптом дощ або крадіжка? Тому на шляху з Криму, наприклад, до Закарпаття він заїжджає до Києва і залишає аркуші в майстерні. І тільки тоді, коли писарська робота буде повністю закінчена, приступають іконописці і оформлювачі. «Над проектом працює понад 30 чоловік, – розповідає пан Бреставіцкій. – У тому числі іконописці, які обрали свій власний стиль: раніше пропорцій при зображенні святих не дотримувалися, а ми вирішили малювати реалістично. Ювелірне оформлення обкладинки виконували мої майстри. Упору на пишність не робили. Так, можна було напхати туди діамантів, але треба було підкреслити простоту і змусити заглянути всередину. Зупинилися на топазах та рубінах, а метал – позолочене срібло».
Доля книг поки не визначена: «До нас звертаються колекціонери, бажають отримати вже переписане Євангеліє в приватні колекції. Але ж наша мета – передати книги суспільству, зробити доступ публічним для всіх віруючих. Наприклад, була думка класти нове Євангеліє поруч з Пересопницьким для президентської присяги. Це буде означати, що разом з коренями потрібно пам’ятати і про сучасність», – говорить Сергій Соловйов. Він сподівається, що влада підтримає цю ідею.
Книга писалася на рідкісному пергаменті. Потрібен був матеріал зі шкіри теляти, а його в Україні не виробляють. Тому замовляли в Лондоні і Єрусалимі 380 аркушів (стільки сторінок в Євангелії) по $150 (тобто, близько $57 тисяч). Чорнила використовували як за старих часів. Їх готує писар із залізного купоросу і галлів (наростів на дубових листках).
За матеріалами: Сегодня
фінансово.
Щиро дякуємо!
