Апостоли ж зійшлися до Ісуса й розповіли йому про все, що робили й чого навчали. Він їм і каже: «Ідіть самі-одні осторонь, десь на самоту, тай відпочиньте трохи». (Марко 6, 30-31)
Дорогі у Христі!
Починається час, коли багато з нас вибирається на відпочинок. Це дуже важливий період року, під час якого можна відновити сили, тілесну та душевну рівновагу. Мешканці міст їдуть на моря чи озера, в гори чи ліси, або ж просто в села, щоб, змінивши обставини та ритм життя, зблизитися із природою і дати нагоду відпочити своєму тілу. Це надзвичайно корисно для нашого здоров’я, для відродження працездатності, і стосується як молодих, так і старших людей.
Можливість побути на природі має також позитивний вплив на наше психічне здоров’я. Бо живемо у напружений час, самі розмови про різні кризи тривожать наше серце. І на жаль, життєві обставини не обмежуються розмовами. Все, що відбувається довкола, до краю нас виснажує. Внаслідок такого, майже безперервного, напруження ми розгублюємося, піддаємося негативним зовнішнім впливам. У такій ситуації немає нічого більш доречного, як відпочинок на лоні природи. Милуючись красою природи, приглядаючись до її внутрішнього порядку, ми позбуваємося тривоги, невпевненості, замішання і страху, що характеризують наше щоденне життя, і водночас починаємо бачити й розуміти, яким повинно бути наше життя – спокійним, розміреним, яке зберігає творчі ритми. Таким чином ми входимо у благодатний стан, який є безцінним ліком для душі. Мудро проведена відпустка, так само як і у випадку з нашим фізичним здоров’ям, має неабияку користь для нашого душевного стану, є немовби якимсь відродженням, відновленням життєвих сил. Це дозволяє нам повернутися додому скріпленими у надії, внутрішньо переконаними, що ми не повинні бути невільниками обставин, а можемо бути справді собою, гідними своєї людської природи, якою нас обдаровує наш Небесний Отець.
Є ще один, не менш важливий вимір нашого відпочинку. Впродовж цього благословенного часу ми маємо нагоду замислитися і над своїм духовним станом, над нашими стосунками з Богом і ближніми. Можливо, невипадково на ці літні місяці, липень і серпень, припадає багато релігійних свят – Рівноапостольних Володимира та Ольги, Мучеників Бориса і Гліба, а вже найважливішим є відзначення Хрещення народу та землі, якого ми є синами і дочками. Вшанування пам’яті наших святих предків, як і початку нашого релігійного життя на рідних землях – Хрещення Русі-України – це не тільки згадування певних історичних моментів, це щось дуже важливе сьогодні для кожного з нас. Принагідно зазначимо, що вже кілька років поспіль на свято Рівноапостольного князя Володимира ми відновлюємо свої обітниці, які ми склали у день особистого хрещення. Літній відпочинок, який має стати докорінним оновленням нашого єства, повинен включати також і релігійне відродження, – відродження душі. Вищезгадані святкування, а, може, навіть проща до святих місць – це нагода подивитися на себе іншими очима, щоб зректися того, що в нас не цілком відповідає Божому Закону, і навпаки – зміцнити й підсилити те, що нас освячує і робить близькими до Бога.
Дорогі у Христі! Користаймо з цього благословенного часу відпочинку, такої цінної нагоди оновити себе, щоб з новими силами, очищеними і зміцненими тілесно, душевно і духовно повернутися до дальшого щоденного життя. Нехай милостивий наш Господь Ісус Христос, який своїм учням, співпрацівникам, апостолам після виснажливого труду радив відпочивати, благословить вас усіх у цей час літніх відпусток.
+ ЛЮБОМИР
Дано у Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
1 липня 2010 року Божого
фінансово.
Щиро дякуємо!
