Образ Гваделупської Діви Марії — приховане послання людству

Нерукотворний образ Діви Марії Гваделупської, що вже п’яте століття зберігається в спеціально побудованій для нього базиліці, — найбільша святиня Мексики. Популярність її поширюється далеко за межі країни. Гваделупську Діву називають «Покровителькою обох Америк». А наукові дослідження образу, результати яких опубліковані останніми роками, просто приголомшують…

«Всі, хто попросить моєї допомоги, отримають її тут, на цьому місці…»

Історія образу пов’язана з явлінням Діви Марії 17-річному селянинові-індіанцю Хуану Дієго 9 грудня 1531 р. біля Мехіко, на горбі Тепеяк. Богоматір звернулася до хлопця з побажанням, щоб «ви побудували церкву на цьому місці, де ти і твої брати зможуть відчути моє співчуття до вас. Всі ті, хто щиро попросить моєї допомоги, отримають її тут, на цьому місці».

Хуан Дієго з’явився до єпископа Хуана де Сумарраги і передав йому ці слова. Вислухавши індіанця, єпископ попросив, щоб Діва Марія яким-небудь знаменням підтвердила сказане. Хуан повернувся до горба Тепеяк і знову побачив Діву. «Я дам таке знамення, – сказала Вона. – Чекаю тебе на цьому місці завтра». Коли хлопець знову прийшов, то побачив розкішний кущ троянд, що розцвів на безплідній скелі. Поряд з ним стояла Пресвята Діва. «Ось моє знамення, – сказала вона. – Візьми ці троянди, загорни в свій плащ і віднеси єпископові. Цього разу він повірить тобі». Коли Хуан Дієго з’явився перед єпископом і його радниками і розгорнув плащ, усі впали навколішки: на плащі дивним чином виявилося збереженим обличчя Пресвятої Діви…

Науковий інтерес до нерукотворного образу виник ще у ХVIII ст. Систематичні його дослідження почалися в 1948 р. За цей час образ багато разів піддавали ретельним аналізам. Як і у випадку з Туринською плащаницею, щоразу використовувалися найсучасніші технічні засоби.

У 1976 р. мексиканські вчені Ернесто Пальярес і Роберто Паласіос зробили висновок: полотно, на якому збережений образ, виткане з волокон кактуса аяте. Цей матеріал дуже недовговічний. Максимальний термін його існування — 2-3 десятиліття. Той факт, що полотно зберігається протягом вже 470 років і жодних ознак гниття або розпаду на ньому немає, з наукового погляду неможливо пояснити.

Перші 200 років образ зберігався без будь-яких захисних покриттів, у кіптяві сотень свічок, у диму кадил, на нього впливали природні атмосферні процеси. Будь-яка ікона, створена людськими руками, давно би зітліла. Але на образі Гваделупської Діви все це не залишило ані найменших слідів! Більше того, результати досліджень показали, що матеріал, на якому збережений образ Діви Марії, з нез’ясовних причин не припадає пилом, не схильний до впливу вологи і гнильних бактерій, дії комах і грибків.

Барвисте полотно, створене без… фарб

У 1977 р. образ досліджували американські та німецькі вчені, серед яких був нобелівський лауреат, професор хімії Ріхард Кун. Результати цих досліджень показали, що образ не міг бути створений людською рукою, оскільки на полотні відсутні сліди грунтовки, розмітки, попередніх нарисів, слідів пензля художника. Метод створення образу сучасній науці досі не відомий.

Учених вразила і відсутність пігментів природного походження — мінерального, тваринного або рослинного. Синтетичних пігментів теж немає, але їх у XVI столітті й не знали! Кожен відтінок зображення є хімічною сполукою, молекули якої безпосередньо пов’язані з тканиною. Там, де їх немає, немає і кольору, а значить, і зображення.

Професор Філіп Каллахен з університету штату Флорида (США) і його колега Джоді Б.Сміт у 1979 р. вивчали образ в інфрачервоних променях. Вони виявили, що при зміні кута спостереження кольори образу змінюються. Це явище відоме як іридесценція, і воно не може бути відтворене штучним шляхом — тобто образ Діви Марії не міг бути створений людиною.

Живі очі ікони

Очі Діви Гваделупської виглядають, як очі живої людини. У них вченим вдалося виявити і явище рефлексії, яке можна спостерігати лише у живих людей і яке не можна створити за допомогою навіть найвитонченіших методів живопису.

А в 1929 р. фотограф Альфонсо Марке розрізнив у правому оці Діви лице бородатого чоловіка. Через 20 років дослідник Хосе Карлос Салінас Чавес підтвердив цей факт. Він виявив ясне зображення бородатого чоловіка в правому оці і дещо гірше — в лівому.

Відкриттям зацікавилися офтальмологи і фізики. Результати їхніх досліджень були оприлюднені 27 березня 1956 р. Вченим удалося виявити в очах образу Діви Марії ефект потрійного віддзеркалення (явище Пуркіньє-Сансона), характерний для очей живої людини. Ці віддзеркалення знаходяться там, де їм і належить бути згідно зі згаданим явищем, а деформація цих образів відповідає заломленню рогівки.

Відкриття доктора Тонсманна

Впродовж останніх 20 років дослідженням образу займається перуанський учений Хосе Асте Тонсманн. Він уперше використав метод цифрової обробки зображень, що застосовувався до цього лише в космічних дослідженнях. На початку 2001 р. Тонсманн опублікував результати своїх робіт.

Збільшивши розмір зіниць образу в 2500 разів, учений виявив щось вражаюче: у правій зіниці він розрізнив зображення індіанця, який сидить.

Другим зображенням, яке розпізнав дослідник, було зображення індіанця Хуана Дієго. Потім він виявив обличчя літнього чоловіка. «Спочатку я не міг зрозуміти, чиє це зображення, – розповідає Тонсманн. – Проте незабаром мені трапила на очі картина художника Мігеля Кабрери, де я побачив схоже обличчя. Це був портрет єпископа Сумарраги».

Наступне відкриття просто шокувало дослідника: це була постать жінки явно негритянської зовнішності. Негритянка в Мексиці у 1531 р.? Цього не могло бути. Але тут на допомогу прийшли історики. Виявилось, що в заповіті єпископа Сумарраги є згадка про сім’ю негрів-рабів, що належала йому.

Всього в правій зіниці ока Діви вдалося розпізнати 12 постатей. Всі вони різного розміру, оскільки збережені в перспективі так, як якби зображення було фотографією того, що бачила Діва Марія. Сцена відповідає тому моменту, коли Хуан Дієго розгортав свій плащ перед єпископом Сумаррагою.

Коли Тонсманн збільшив зображення лівого ока Богоматері, то виявилось, що в його зіниці є такі ж фігури, що проте знаходяться під іншим кутом і з іншими пропорціями, що пояснюється оптичним ефектом при віддзеркаленні протистоячого об’єкту. Але на цьому відкриття Тонсманна не закінчилися.

Послання людям

В центрі зіниць учений виявив групу ще дрібніших фігур, не пов’язану з першою. Це була індіанська сім’я – чоловік, дружина і діти. Найменшу дитину жінка несе на плечах. Доктор Тонсманн бачить в цьому відкритті своєрідний знак, даний Пресвятою Дівою, адресований нам, людям нинішньої епохи. «Не можна не дивуватися з того, що ці мікроскопічні зображення залишалися в невідомості майже 500 років, перш ніж сучасна техніка дозволила їх розпізнати, – говорить Тонсманн. – Це свідчить лише про те, що послання Діви Марії чекало своєї години. Образ сімейства служить для нас нагадуванням про те, яке величезне, непроминаюче значення має сім’я. Це особливо актуально у наш час, коли цей найважливіший суспільний інститут намагаються відсунути на задній план».

Дослідник вважає, що образ сім’ї в зіницях Діви Гваделупської духовно пов’язаний з нашим антигуманним часом, який серйозно загрожує моральному обличчю людства, і в першу чергу – родинним засадам.

До речі,третього числа третього місяця 2003 р. в Мексиці почалося масове паломництво віруючих до місця чергового дива – прямо посеред шосе, на асфальті з’явився чудотворний образ Діви Гваделупської. Як стверджують місцеві жителі, його намагалися відмити з милом, але обличчя Мадонни не зникає. Паломники побудували навколо ікони огорожу. Щодня сотні людей приносять туди квіти і свічки.