Покарані, але не відкинені

Конференція під назвою «Покарані, але не відкинені» відбулася сьогодні в конференцзалі Українського Католицького Університету. Організатори присвятили її проблемам соціальної адаптації в`язнів та здійсненню духовного проводу у в`язницях. Захід організували у рамках IV Суспільних днів УГКЦ за підтримки патріарших комісій УГКЦ «Справедливість і мир» та «Сприяння єдності християн».

Загалом говорили про проблеми утримання в`язнів, їх подальшого пристосування в суспільстві, нестачу фінансування з боку держави. Метою конференції було, власне, привернути увагу до цих проблем і також поговорити про забезпечення духовним проводом ув`язнених. Проте підняли значно більше питань.

Наприклад, згадали про працівників колоній, які, як каже пан Ігор Гнат, директор благодійної організації «Регіональний центр соціальної адаптації», «з таким фінансуванням і таким контингентом, можна сказати, є тими ж ув`язненими. Тільки їм трошки гірше, бо вони ще несуть відповідальність».

Мирослав Демків, заступник начальника Львівського обласного управління Державного департаменту з питань виконання покарань, також наголосив на пасивності ЗМІ, яким цікавий, як в`язень, тільки Зварич (хоча він ще перебуває під слідством). Як преса, так і радіо, телебачення дуже мало пишуть про позитивні чи й навіть об`єктивні моменти життя в колоніях.

Стосовно внутрішньов`язичних питань, то всі зійшлись на тому, що в`язниця якоюсь мірою поділяє долі людей, які в ній перебувають. Тому Мирослав Маринович пригадав, що кожен священик, який працює з в`язнями, має хотіти змінити їхню душу. Як приклад він навів відвідини Йоаном Павлом ІІ Мехмета Алі Аджі, який вчинив на нього замах. Тоді Папа не намагався зменшити термін його покарання, але зосередився на «переображення душі в`язня».

Юрій Кузьо, в`язничний капелан від УГКЦ каже, що у в`язницях можливість духовної підтримки та душпастирської роботи мають представники усіх конфесій. Цікаво, що зараз є ідея будівництва церкви у 48-ій виправній колонії, яка б служила, як міжконфесійна.

Окрім духовної сторони, важливим є також подальша адаптація звільнених. Фонд, який очолює пан Ігор цим і займається. Є випадки, коли з в`язниці виходить уже свіжоспечена сім`я. Тоді центр шукає їм будинок (зазвичай в закинутих селах), забезпечує мінімальним господарством. Пан Ігор каже, що з 12 сімей, яких вони облаштували, 9 зараз живуть досить добре. Проте це ініціатива окремих людей.

За матеріалом сайту Під прицілом , за останні сім років в Україні зросла кількість в’язнів. Станом на 1 січня майже 148 тисяч осіб перебували за ґратами. Зараз в Україні на 100 тисяч осіб припадає 321 ув’язнених. Це майже втричі перевищує показники країн Західної Європи.