Діти з львівських лікарень малюють ангелів

Вони уже створили ціле місто.

Вчора, 11 січня, відбулося відкриття виставки «Місто ангелів», де розміщені творчі роботи дітей із львівських лікарень. Це юнні художники з 6-ти різних відділень, переважно з онкохірургії, гематології (Чорнобильська лікарня) та неврології. Організатори виставки – благодійний фонд «Крила надії» і волонтери Українського Католицького університету.

Те, що можна побачити на стінах та стелажах – результат тривалої кропіткої роботи дітей і волонтерів. Допомагали їм у праці також лікарі. Тут і розмальовані ялинкові іграшки, і витинанки, і плетені з нитки ангели та сніговики, ангели, зліплені з гіпсу, чи просто малюнки. Кожен вражає барвистістю і характером руки майстра. В часі виставки також проходять майстер-класи з виготовлення подібних виробів.

Співорганізатор виставки, Людмила Крижновська, волонтер із факультету соцпедагогіки УКУ, називає це терапією радості. «Ми хочемо показати, що ті діти, які перебувають на стаціонарному лікуванні (а перебувають вони там тривалий час), такі ж, як і інші. – пояснює пані Люда. – Вони також люблять бавитися, їм потрібна радість, їм потрібна увага. Попри те, що вони часто зіштовхуються з недитячими проблемами, вони залишаються дітьми».

Діти малюють вже досить давно. А ось назва виставки, «Місто ангелів», це ідея маленьких митців. Вони самі запропонували розмальовувати ангелів. «Для них ангели – це якийсь дуже сильний символ, який стимулює боротися, жити» – розмірковує Людмила. Були підібрані різні техніки і в кінці вийшло, що робіт достатньо, аби робити виставку. Певний символізм є в тому, що це відбувається в часі свят.

Коли буде закриття виставки, 23 січня, роботи продаватимуть. Також при вході стоятиме скринька з пожертвами. Зароблені кошти підуть на закупівлю обладнання для кімнат переливання крові.

Окрім того, організатори хотіли б привернути увагу громадськості, залучити більше волонтерів, а також заохочувати до здавання крові.

«Я думаю ці діти пишаються собою. – говорить пані Люба. – Вони цього не говорять, але вони дуже втішені. Бо їхні роботи висять на виставці і побачити їх може кожен львів’янин».