Життя з християнським знаком якості.
Коли послання та звернення Папи не викликають сенсацій у ЗМІ – вони губляться в інформативному потоці, який щодня заливає кожного з нас. А шкода, бо Бенедикт XVI пробуджує до роздумів і не раз дає стусана нашому християнському сумлінню. Папа не боїться ставити складні запитання, від яких не один з нас волів би втекти якнайдалі.
«Чи Євангелія призначена для кожного? Який мій особистий місіонерський запал? Яку цінність має євангелізація? Якщо не відчуваємо пильної потреби проголошування Христа тим людям, яких зустрічаємо на нашій дорозі, то наскільки ми ще залишаємося учнями Христа з Назарету?», – це тільки деякі з важливих запитань з серії заохочування до місіонерського пробудження, які Папа поставив останнім часом. Запитань, які попри плин часу не втрачають своєї важливості. Відповіді на них можуть викликати рум’янець сорому на наших обличчях, а в голосі – нотки збентеження.
І не йдеться просто про те, щоб залишити все і вирушити на край світу. Вистачить уважно розглянутися вдома, на роботі, в магазині чи в трамваї, аби зауважити тих всіх людей, які як води потребують Євангельської істини. І саме про це говорить Папа. Йому йдеться про те, щоб кожна хвилина була нагодою до місіонерства, але, борони Боже, не в значенні моралізаторства чи повчання. Така поведінка – це просто життя з християнським знаком якості.
«Бути людиною – це так само, як ходити в гори, де трапляються складні підйоми. Але саме завдяки таким підйомам нам вдається піднятися так високо, щоб змогти пережити красу життя», – так говорить Папа у своїй книзі-інтерв’ю «Світло світу» (щиро рекомендую почитати!). Раніше Папа зазначає, що «справжній людяності не відповідає банальність життя, яке собі просто минає. Так само, як йому не відповідає схильність до зручності як найкращого способу життя, на добре самопочуття – як на єдине значення поняття щастя. Треба вміти побачити необхідність ставлення вимог до свого буття людиною і лише завдяки цьому відкриється шлях до більшого щастя».
Бажаю собі і кожному, хто читає ці слова, якнайбільше сходжень на вершини нашого християнського існування, так, щоб після свого повернення ми не змогли не проголошувати Христа в долинах.
Беата Зайончковська, wiara.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
