Нещодавно виповнилося два роки від часу заснування Теологічного Інституту ім. св. Йосифа Більчевського в Брюховичах, неподалік від Львова. З цієї нагоди пропонуємо ексклюзивне інтерв’ю з директором цього «молодого», але перспективного навчального закладу о. д-ром Яцеком Уліяшем.
– Отче, розкажіть, будь ласка, про діяльність Інституту від часу його заснування.
Львівський Архиєпископ Мечислав Мокшицький у січні 2009 року заснував Теологічний Інститут у Львівській Архиєпархії, тоді Інститут отримав свого покровителя св. Архиєпископа Йосифа Більчевського, і з цього академічного року розпочав свою діяльність. Відтоді минуло два роки нашої діяльності, яка відбувається на двох рівнях: перший – це семінаристи, яких ми називаємо курс А, а другий – це курс Б, на якому вже два роки навчаються миряни і сестри-монахині, це філософського-теологічні студії. Семінаристи, звичайно, вчаться на стаціонарі, їх на сьогоднішній день є 30 осіб, а студенти курсу Б, на якому є разом 38 осіб, мають можливість вчитися на заочній формі.
– Який викладацький склад працює в Інституті?
Ми дивимося на реалізацію цієї навчальної програми так, щоб для наших студентів вона могла закінчитися дипломом магістра. Через це і наші викладачі мусять мати відповідний рівень освіти, тому в нас викладають не тільки викладачі зі Львова і Львівської Архиєпархії, а також кілька професорів з Польщі.
– А які перспективи мають власне миряни, які отримають диплом Теологічного Інституту ім. св. Йосифа Більчевського?
Як і багато інших справ, які ми робимо для Церкви, так само і навчання в нашому Теологічному Інституті є певним викликом. Церква тільки віднедавна живе повним життям, оскільки раніше, за часів комунізму, не було такої можливості. Тому, що стосується мирян, які вирішили вчитися у нас, ми сподіваємося, що їхні надії будуть втілені в життя, і вони будуть працювати на користь Церкви. Ми працюємо над тим, щоб диплом визнавався згідно з Болонською системою, тобто і поза межами України, в усій Європі, але сподіваємося, що наші випускники застосують свої знання на розвиток Церкви на рідній землі. Проте з певністю складно сказати, чи всі знайдуть роботу і працюватимуть саме в церковних інституціях, чи ні. Маємо ще кілька років, поки в нас будуть перші випускники, тоді зможемо побачити відповідь на це запитання. Але я сподіваюся – бо такою є мета нашого інституту – щоб вони всі знайшли своє місце в середовищі Церкви і для Церкви, як катехити і ЇЇ активні члени, які за допомогою здобутих знань будуть нести Добру Звістку про Ісуса Христа. Натомість семінаристи після навчання потраплять на парафії як новопресвітери.
– На вашу думку, чи бажання мирян вчитися є свідченням того, що зростає їхня турбота про майбутнє Церкви, чи відповідно – тенденція зростання потреби в таких фахівцях?
Думаю, що для віруючих людей саме ця турбота про Церкву є основним мотивом, який спонукає їх здобувати теологічну освіту. Вони розуміють, що над розбудовою Церкви мають працювати всі її члени: і духовенство, і миряни. Я думаю, що наш Інститут, через саме своє виникнення, вже дав відповідь, що і в таких фахівцях є потреба. Хоча на початку навіть ці кілька десятків студентів були для нас приємною несподіванкою. Бо це було суцільною невідомістю, скільки зголоситься студентів на перший навчальний рік, а на другий – теж можна було подумати, що всі, які хотіли вчитися, вже зголосилися першого року. А виявилось, що ні. Тому тим більше не знаємо, що буде на третій рік, і будемо за це молитися. Натомість, якщо студентками є сестри-монахині, то це свідчення того, що самі монаші згромадження мають потребу мати таких фахівців, щоб вести відповідну діяльність. Можемо подивитися на пропорцію. На разі серед курсу В тільки одна третя всіх студентів – це сестри-монахині, решта – миряни. Загалом, це виклик для Церкви, але питання, чи буде в подальшому потреба в таких фахівцях треба скеровувати не тільки до Церкви, а до самого суспільства. Оскільки, наприклад в Польщі випускники таких закладів, як наш, працюють, здебільшого, катехитами, але, наголошу, катехитами в державних шкільних навчальних закладах, де їм, як і всім іншим вчителям, за це платять зарплату. В українських школах вже теж частково заангажовані катехити, проте чи буде зростати в них потреба власне там, залежить не тільки від Церкви.
– Чи, починаючи навчання, студенти орієнтуються у цій ситуації і планують, як саме вони застосують набуті знання?
Я не можу з певністю твердити, що вони всі вже до кінця визначилися щодо цього. Думаю, що насамперед вони хочуть закінчити навчання і отримати дипломи. І хочу похвалити наших студентів. Звичайно, завжди є люди, які намагаються знайти легші шляхи, щоб не вчитися, але загалом, ми, викладачі, під враженням від їхньої серйозності та зацікавленості навчанням. Наважуся навіть сказати, що те, як вони вчаться, в них написано на обличчях.
– Які проекти ви плануєте втілити найближчим часом?
Вже 20-22 травня ми плануємо організувати Міжнародний Конгрес Католицької Акції. У цьому академічному році ми вже провели Теологічний і Біблійний Симпозіуми, а найближчим часом ще збираємося провести Філософський і Катехитичний Симпозіуми. Також відбулася міжконфесійна зустріч, присвячена пам’яті святого Йосифа Більчевського, яку ми організовували разом з Любельським Університетом та Львівським національним університетом імені Івана Франка, ректором якого в свій час був святий архиєпископ, покровитель нашого Інституту. Такі та подібні ініціативи ми плануємо час від часу організовувати, натомість найголовніше в цьому, як на мене, це інвестиції в людей, щоб відповідно від інтелекту зростала і їхня віра. Вірю, що заснування нашого Інституту відбулося з натхнення Святого Духа, Який і далі буде нас провадити, як і усе життя Церкви.
Наталя Гадьо, Католицький Оглядач
фінансово.
Щиро дякуємо!
