Радість Воскресіння

Роздуми над Божим Словом на Великодню Неділю

Воскресіння є настільки приголомшливим фактом, настільки здається нереальним, що дивлячись на воскреслого Ісуса ми не можемо Його розпізнати. Потрібні були на початку Ангели, щоб пояснити жінкам, що відбулось те, що було заповідане — що Христос воскрес.

Марія Магдалена вірить більше своєму горю, що втратила улюбленого Вчителя, ніж тому, що бачить — тому на початку розмовляючи з Ісусом, думає, що це садівник. Лише після того як Марія вдруге почула своє ім’я, промовлене Спасителем, вона розпізнає Його (див. Йн 20, 13-16). Для Апостолів потрібна була Магдалена, щоб був час на пробудження їхньої віри поки вони, Петро і Йоан, будуть бігти до гробу (див. Йн 20, 1-9). Для двох учнів, що йшли до Емаусу Ісус об’являється спочатку як незнайомий супутник, щоб пояснити їм Писання і знову ж таки чекає поки пробудиться їхня віра (див. Лк 24, 15 і нн). Ми настільки заглибились в земне існування, що воскресіння нам здається занадто нереальним. Наш дух, наше серце охололе, воно не може відразу прийняти істину про Воскресіння Христове і тому треба його наново розпалювати, як це зробив Ісус учням, що йшли до Емаусу (див. Лк 24, 32).

Христос воскрес для того, щоб наповнити нас радістю перемоги над смертю і надією вічного життя, проте для людини це дуже часто не становить причину радості оскільки занадто закорінені ми в земному існуванні.

Радість воскресіння є основою християнської віри настільки, що, як говорить св. Апостол Павло, якби Христос не воскрес, даремна була б наша віра (пор. 1 Кор 15, 17-20).

Ми повинні собі усвідомити, що як християни ми ще не живемо цією радістю воскресіння, бо інакше чому в нас стільки смутку, нарікань?

До святого Серафіма Саровського приходили різні люди, але кожного він вітав словами: «Христос воскрес, радосте моя!». Тоді навіть якби людина була дуже засмучена чи пригнічена все ж таки не могла не посміхнутися.

Гадаю, що ми, як християни, повинні так само вірити та променіти радістю христового воскресіння.

Христос воскрес!..