Про запланований Євхаристійний Конгрес Римо-Католицької Церкви в Україні розповідає о. др. Ян Щих (Львівська архидієцезія), заступник Голови всеукраїнського Комітету Євхаристійного Конгресу.
Попереду чергова важлива (виняткова) подія в житті Церкви в Україні. Це Перший Євхаристійний Конгрес Римо-Католицької Церкви. Чи не могли б Ви в кількох словах пояснити, що таке Євхаристійний конгрес і яка є його роль для католиків?
В останньому пастирському посланні (4 липня 2011) Конференція латинських єпископів України оголосила про свій намір провести Євхаристійний Конгрес. Тоді єпископи назвали заплановану подію «особливим проявом євхаристійного поклоніння, зібранням Народу Божого навколо живого Ісуса Христа, винятковим приводом для гарячої молитви».
У традиційному розумінні, Євхаристійний конгрес означає statio (зупинка, місце, де ми затримуємося), на якій місцева Церква запрошує інші Церкви молитовно схилитися над тайною Євхаристії. Інакше кажучи, Конгрес – це зібрання духовенства й вірних в одному визначеному місці, протягом тільки декількох днів, щоби спільно поклонитися євхаристійному Господу. У випадку запланованого Конгресу в Україні ця statio буде дещо розчленована: столиця країни, парафіяльний осередок, кафедра дієцезіального єпископа і, нарешті, столиця митрополії. Такий територіальний розподіл виникає з особливостей існування й діяльності нашої місцевої Церкви, бере до уваги її територіальну розлеглість. Але передусім цей розподіл має глибоку пасторальну причину: щоб якнайбільше вірних взяли участь у подіях Конгресу.
Від самого початку фундаментальною ідеєю євхаристійних конгресів були публічне та урочисте виявлення віри в тривалу присутність Христа в Євхаристії, з одночасним пожвавленням євхаристійного життя у вірних, а також покута за зневаги до Святих Дарів. Отже, католики, переживаючи Євхаристійний конгрес, зміцнюють свій духовний зв’язок із Господом Спасителем і перетворюють своє життя на істинно духовну жертву (пор. Йн 4,24).
Майбутній Конгрес відбудеться під гаслом: Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий! (Євр. 13,8). Чому обрано саме таку тему? Хто буде покровителем Конгресу?
Вибір провідної ідеї Конгресу єпископи обґрунтовують у спільному пастирському посланні, де стверджують, що motto Конгресу «є пригадуванням історичних подій, але одночасно звертає увагу на «спасительне сьогодні» й спрямовує у майбутнє». Адже в Євхаристії «міститься спасительне минуле й теперішнє, як і відкритість для есхатологічного майбутнього».
Отже, провідною темою Конгресу є як безпосередній стосунок до спасительної присутності Ісуса в Євхаристії (пор. Sacrosanctum Concilium 7), так і увага до специфіки структури латинської Церкви в Україні в її часовій перспективі.
Біблійний контекст гасла Конгресу стосується старших громади, які вже закінчили своє служіння (пор. Євр. 13,7). Згідно з автором Послання, їхнє життя тепер має бути предметом пригадування й зразком до наслідування. У Євр. 11 автор нагадує віру давніх поколінь, щоб заохотити читачів до її наслідування й до змагання у вірі, а тут згадує настоятелів, що є спогадом дуже свіжим. Ті, які заснували спільноту й охороняли її за допомогою проголошення Божого слова й прикладу життя вірою, закінчили свій біг – померли у вірі. І хоча вони вже недосяжні фізично, пам’ять про них живе. Навіть більше: звернення до прикладу їхнього життя треба виконати в історично-спасительній перспективі, адже тільки Христос, як Спаситель, завжди залишається Той самий: вчора, сьогодні й завтра. Він же невпинно діє Своєю благодаттю, і завжди живе, щоб за нас заступатися (Євр. 7,25).
У таїнстві Євхаристії Той самий Ісус Христос, Який двадцять століть тому прийняв Тіло від Марії Діви, так само надалі дає себе людству як джерело безсмертного життя. Спасительної дії Ісуса зазнавали наші предки, особливо у тяжкі минулі роки. Наслідуючи їхнє життя й згадуючи їхню євангельську витривалість, ми повинні міцно тривати у визнанні нашої віри (4,14) і постійно дивитися на Ісуса, Який нас провадить у вірі та вдосконалює її (12,2), Який годує нас Своїми євхаристійними дарами, щоб ми могли осягнути повноту життя у вічності.
Крім того, motto Конгресу має відношення до Апостольського Повчання Святішого Отця Бенедикта XVI Sacramentum caritatis від 2007 р., де в № 87 написано: «Що живіша в серцях християн буде любов до Євхаристії, то ясніше буде завдання місії нести Христа».
Єпископи у своєму посланні не проголосили особливих покровителів Конгресу. Плоди майбутнього Конгресу вони доручили Богоматері та святим нашої землі Я. Більчевському й З.Гораздовському. Обидва ці священики відзначалися «особливою євхаристійною побожністю» (Sacramentum caritatis, № 4), обидва були захоплені таємницею присутності Господа. Без сумніву, їхнє заступництво й духовна допомога всіх тих, хто колись проголошував нам слово Боже (пор. Євр. 13,7) і, попри утиск, мужньо перебував при Церкві, зроблять плідними наші наміри, пов’язані з Конгресом.
Які головні цілі Конгресу в Україні?
У цьому теж я пошлюся на повчання наших Пастирів. Єпископи уточнюють, що запланований Конгрес повинен передусім пожвавити життя нашої віри. Крім того, події Конгресу повинні поглибити єднання духовенства й вірних з євхаристійним Ісусом і стати плідним приводом для подяки за відродження релігійного життя й свободу католицького сповідання. Додатковою метою Конгресу буде вказати на недільну Євхаристію як на вісь і центр святкового дня кожного християнина, а також нагадуваня сенсу й мети участі у щоденній Святій Месі.
Як кожний Євхаристійний конгрес, Конгрес в Україні повинен бути можливістю покути за зневагу, профанацію й байдужість до Ісуса в Євхаристії. Зрештою, за умов релігійного індиферентизму й пропаганди нео-поганських принципів, досвід Конгресу наново покаже Ісуса як істинного Спасителя світу.
Яких плодів ми можемо очікувати від Конгресу? Що робити, щоб Конгрес насправді був подією, яка освітлює наше християнське життя, щоб він був справжнім свідченням активної участі католиків у житті Церкви в Україні?
Без сумніву, наслідки, плідність запланованого Конгресу залежить від багатьох чинників. Одним із них є свідоме й осмислене переживання підготовчого періоду Конгресу. Згідно з вказівками єпископів, протягом семи місяців ми будемо роздумувати про стосунок Євхаристії до решти таїнств; у цей час не повинно бракувати адораційної молитви й інших духовних посвячень у намірах Церкви.
Приготування до Конгресу стосується всіх вірних Римо-Католицької Церкви, тому в запланованих пасторальних заходах очікуємо на активну участь як духовних і богопосвячених осіб, так і вірних мирян. Тому треба сподіватися, що поглиблення євхаристійної свідомості вірних плідно перетвориться на свідчення віри у щоденному житті.
Євхаристійний конгрес, кожного разу, коли він переживається, повинен бути новим, конкретним досвідом Церкви, внутрішньо консолідуючи її. Тому сподіваємося, що ревне переживання культового і євангелізаційного боку нашого Конгресу запевнить його довготривалі плоди.
Однак, найважливішим фактором, а точніше – чинною Силою Конгресу та його плодів залишається Сам Господь Ісус Христос. Як християни, ми надалі залишаємося захопленими спасительною присутністю Христа в Євхаристії. Тому Йому Самому ми доручаємо заплановану подію: нехай Він, Який започаткував у Церкві в Україні «добру справу» Конгресу, Сам допровадить її до звершення.
Маріуш Возняк ОР
, Католицький Медіа-Центр
фінансово.
Щиро дякуємо!
