У стражданні душа дозріває до Божого Царства

Роздуми над Словом Божим на суботу XXIV звичайного тижня, рік І

А те, що на добрій землі, — це ті, хто, почувши Слово щирим і добрим серцем, бережуть і приносять плід у терпеливості (Лк 8, 15)

Згідно зі словами Ісуса Христа з сьогоднішньої притчі, Слово Боже має таке саме відношення до людської душі та її життя, як зерно до землі. Як зерно для розвитку і принесення плоду, для чого зрештою його і кидають в землю, потребує добре підготовленої землі, так і Слово Боже, яке повинно принести плід в людському житті, потребує для свого розвитку добре підготовленої душі. І як для зерна, яке кидають в землю, є різні перешкоди, що не дають йому принести плоду, так само і Слово Боже зустрічається з різними перешкодами в серці людини. Лише ці перешкоди походять від самої людини.

Ті люди, яких символізує земля край дороги, є людьми поверхневими: вони сліпо йдуть за своїм забаганкам і не вміють розрізняти, що насправді принесе їм добро, а що зло. Найгірше, що вони не задумуються над своїм вічним життям.

Наступні, яких символізує кам’яниста земля, це справді щирі люди, але бракує їм терпеливості, яку символізує це коріння. Тому Боже Слово не може в них зростати: адже не має однієї з важливих умов для зростання — часу.

Іншою перешкодою для розвитку і життя зерна Божого Слова є пристрасті людини. Людина, охоплена жагою влади, насолоди, розкоші тощо, глуха до справ, які стосуються її вічного життя. Пристрасті, наче тернина, душать в серці людини Боже Слово.

Зрештою, що важливо в тих, людях, в яких Боже Слово зростає і приносить плід — це те, що вони приносять цей плід у стражданні (Лк 8, 15). Страждання або випробування важливі для дозрівання людської душі до Божого Царства.