Криза – слово грецьке, яке означає, в кінцевому підсумку, суд. Критичний момент – той, коли ставиться під питання все попереднє… Це може теж бути момент, коли ми повинні себе самих судити і багато в чому засудити …
Поняття суду говорить про минуле, але, коли ти себе оцінив, коли ти оцінив становище, в якому знаходишся, коли ти звершив суд над собою, наступний крок – йти вперед, а не тільки озиратися назад. Тому дійсно в момент суду людина заглядає глибоко в свою совість, вдивляється в те, що вона зробила – і особисто, і колективно як людство, і далі думає, куди йти.
Митрополит Сурожський Антоній
Де життя, там і кризи
Жодне подружжя не може уникнути криз з тієї простої причини, що кризи супроводжують життя. Біологічна клітина, немовля, організація або пара – будь-яка жива система, що розвивається – приречена пройти через низку криз в силу самої своєї природи. Будь-який період спокою і стабільності минає і змінюється болісним періодом змін. І це повторюється в шлюбі знову і знову, з початку медового місяця і до кінця днів.
Таким чином, подобаються вони нам чи ні, кризи неминучі – ми не в змозі від них відмежуватися. При цьому подружні кризи вкрай болісні і небезпечні: вони можуть скінчитися повною смертю пари, коли люди розлучаються. Але одночасно кожна криза свідчить про зростання відносин і несе нові можливості. Саме здатність переживати загальні кризи конструктивно відрізняє щасливі пари від тих, де люди ще не навчилися (або ніколи не навчаться, якщо вони розлучаються) жити разом.
Криза: смерть і суд
Якщо сказати зовсім просто, криза – це реакція на зміни (як зовнішні, так і внутрішні), з якими пара на даному етапі ще не вміє обходитися. Наче музика змінилася, але ми за звичкою танцюємо минулий танець, який стає безглуздим, і не можемо пристосуватися до нового і незвичного ритму. Тому в кризі ми відчуваємо гостру необхідність щось терміново зробити – але що і як зробити, ми не знаємо, а всі звичні зусилля ні до чого не призводять. Це – стан розгубленості і заплутаності.
Тут завжди важко зрозуміти, що ж відбувається. Це зростання відносин, проте учасники в цей момент не в змозі цього помітити, вони бачать тільки деградацію. При цьому мислення і почуття стають більш інфантильними і примітивними. Тому в кризі людина може шукати винних, гаряче звинувачувати себе, або в апатії опустити руки і нічого не робити. У такий період кожна людина особливо сильно потребує підтримки іншого – але, на жаль, саме в цей момент інший не в змозі її дати.
Бажання «зробити хоч щось» часто призводить тут до імпульсивних і необачних вчинків. Це – не найкращий момент для прийняття зважених рішень, а тому людина ризикує «наламати дров»: на цьому етапі зустрічаються розлучення і зради, або ж хтось раптом робить відкриття: «Насправді, моє покликання – це монастир». Раптове рішення в гострий момент кризи – це найчастіше втеча від проблем і болю. Краще приймати незворотні рішення в інші, відносно стабільніші періоди життя.
Такий болісний стан може тривати місяці або навіть роки. Він може бути нестерпно гострим (на щастя, тоді все й змінюється швидше) або порівняно м’яким, як звична біль у хронічно хворого, до якої він дещо пристосувався. Часто люди тут із сумом мріють про старий зручний танець, їм хочеться, щоб все стало «як раніше» – але це неможливо. Можна тільки пройти через води кризи і вийти з іншого її боку – до нових стосунків. І насправді, навіть якщо все йде добре, ми тут робимо 3 кроки вперед, а потім 2 назад. Скажімо, обидва, нарешті, зрозуміли, що час зупинити проект по переробці один одного. Але при зовнішньому стресі – візиті батьків, ремонті або втраті роботи – «регресують», скочуються до минулого з його безплідними суперечками.
Кризи типові і нетипові
Психологи постійно створюють все нові і нові класифікацій подружніх криз, зазвичай прив’язані до етапів розвитку стосунків, однак нічого на сто відсотків певного тут немає. Всі люди різні, і те, що одну пару вибиває з колії на кілька років, для іншої пари може стати практично непомітним випробуванням, яке вони долають не замислюючись. Крім того, на розвиток відносин накладаються події життя: народження дітей, хвороби, переїзди і т.д. – які також можуть порушувати звичну рівновагу і спричинити кризи – малі чи великі. Тим не менш, деякі теми криз досить типові. Згадаю дві з них, що зустрічаються на перших етапах, хоча, повторюю, все це досить умовно.
«Любов скінчилася» У нашій культурі, де шлюб часто починається з романтичного періоду закоханості, перша криза нерідко забарвлена переживанням «любов скінчилася». Як показало одне дослідження, чим палкіше захоплення медового місяця, тим менш стабільна пара: на неї чекає дуже сильне розчарування. Тут на зміну ейфорії приходить суворий реалізм: виявляється, ми абсолютно різні люди. Ця криза дуже важлива, тому що вона для багатьох – найперша, і пара ще зовсім не готова проходити через випробування разом. Обом стає тісно у відносинах один з одним, обом хочеться з них втекти до життя, яке було до шлюбу: згадати про залишених друзів, плани і справи. Обидва відчувають, що «охололи» до іншого, і це супроводжується переживанням провини. Це важливий період зустрічі з реальністю: ми дійсно різні і не так вже «створені один для одного», як то здавалося в гарячці закоханості. Тут обидва учасники згадують, що у них, окрім шлюбу, є і своє «самотнє» життя. І що ще важливіше: перше розчарування, успішно прожите разом, дає сильний імунітет для протистояння всім наступним кризам.
«Боротьба за владу» Якщо люди пережили першу кризу «кінця любові» і відкрили, що вони різні, їм належить вирішити наступну проблему: як жити разом зі своїми різними бажаннями і потребами. І тому досить скоро починається друга криза під умовною назвою «боротьба за владу». Це не означає, що вони постійно воюють у відкриту або влаштовують революції. Скоріше це нескінченна низка суперечок через досить конкретні приводи: як витрачати гроші, що є на вечерю, що робити з нестерпними родичами, хто повинен виносити сміття і хто має право виносити рішення про те, хто виносить сміття. У обох учасників цієї смертельної сутички завжди залишається одне ключове відчуття: якщо б тільки інший змінився, у нас відразу б почалося нове і прекрасне життя.
Іноді ця криза не дуже інтенсивна і болісна, вона може гаснути і знову загострюватися при появі нових тем для спору (скажімо, при втраті роботи або, навпаки, різке підвищення добробуту), але вона розтягується на роки: деколи у подружжя йде років десять на те, щоб зробити найважливіше відкриття – іншого змінити неможливо. І можна сказати, що більшість пар, що розпалися, застрягли на цьому етапі і не перейшли на іншу сторону цієї кризи.
Далі на подружжя чекають нові й нові кризи. Скажімо, радісна подія народження першої дитини змінює все, і для багатьох стає випробуванням. Або двадцять-тридцять років потому, коли діти покидають батьківський дім, а подружжя знову залишаються вдвох, – їм в черговий раз потрібно наново відкрити сенс і пріоритети свого життя разом. Бувають кризи і посеред стабільності: почуття нудьги і сумнів у тому, що все це дійсно гідне життя.
Але якщо подружжя два-три рази вже пройшли через кризи, їм стає легше. Вони розуміють, що це – не глухий кут і не безглузді муки, але шлях вперед.
Страждаємо разом
Термін «криза» вживається в психології та суспільних науках, і він дійсно допомагає зрозуміти, що відбувається, і хоч частково поглянути на свої проблеми в широкій перспективі.
Але якщо говорити простою мовою, то в момент кризи ми відчуваємо просто страждання, до того ж часто це страждання здається зовсім зайвим і безглуздим. Але і це частина шлюбу. Як сказав один мудрий чоловік: «Вірність означає, що я згоден обходитися без щастя в якісь періоди нашого життя вдвох … Та неможливо бути завжди щасливим! Саме тому обітниця вірності дійсно важлива». І дійсно: беручи шлюб, люди приносять обітницю бути разом, а не обітницю бути завжди щасливими. Тут страждання неминучі: шлюб періодично вмирає, щоб – якщо ми не боїмося неминучих страждань – знову воскреснути.
Це важко. Тут кожній людині необхідно знайти нелегку рівновагу між активністю (міняти те, що можна змінити) і пасивністю (приймати те, що змінити неможливо). З одного боку, тут треба вирішувати проблеми, говорити про них, не боятися своїх почуттів і не боятися звертатися по допомогу – в кризі нам вкрай потрібна стороння допомога. З іншого боку, багато в чому тут нам залишається просто терпіти і чекати. Криза схожа на вагітність: це виношування майбутнього, коли процес неможливо прискорити без шкоди для здоров’я. Це вміння чекати в надії на відновлення і воскресіння стосунків.
Михайло Завалів, Terra Mariana , Переклад CREDO
фінансово.
Щиро дякуємо!
