Ватиканіст Андреа Ґальярдуччі у своєму блозі Monday Vatican ділиться спостереженнями та роздумами з нагоди минулого Ювілею молоді, а також перших ста днів понтифікату Лева XIV.
Понад мільйон паломників взяли участь у Ювілеї молоді на Тор Верґата у Римі. Це було перше таке велелюдне зібрання з моменту обрання Лева XIV. Папа не пропустив нагоди зустрітися з молоддю: він привітав їх на початку ювілейних урочистостей, просячи молитися за мир; він пішов з ними до Тор Верґата, щоби бути поруч і передати послання.
Леву XIV бракує чарівливої харизми Йоана Павла II або привабливості для натовпу Папи Франциска. Він і не Бенедикт XVI, якого Лев нагадує випромінюваним спокоєм, але не має його сором’язливості. Зустріч із молоддю була цікава з погляду розуміння нового понтифікату і послань, які він хоче нам передати.
Під час вечірнього чування з молоддю Папа захотів особисто нести хрест.
У проповіді на ювілейній Месі Лев XIV він говорив про християнську надію: «Ми створені не для життя, де все сприймається як належне і статичне, а для існування, яке постійно оновлюється через дар любові. Ось чому ми постійно прагнемо чогось більшого, чого не може нам дати жодна створена реальність; ми відчуваємо глибоку та жагучу спрагу, якої не втамує жоден напій цього світу. Знаючи це, не обманюймо свої серця, намагаючись задовольнити їх дешевими імітаціями! Краще прислухаймося до них! Перетворімо цю спрагу на сходинку, як діти, які стають навшпиньки, щоби зазирнути у вікно і побачити Бога».
Ювілей молоді став також переломним моментом у понтифікаті Лева XIV, оскільки він ознаменував кінець перших ста днів його правління. Досі немає урядових рішень, які би дозволили нам зрозуміти напрямок діяльності нового Папи. Але є досить конкретні ознаки передбачуваного напрямку його понтифікату і середовища, в якому він формується.
Перша ознака полягає в тому, що це буде сучасний понтифікат. Сучасний не у сенсі «модерністський», а у тому сенсі, що цей понтифікат є наслідком зміни як поколіннєвих, так і географічних змін.
Лев XIV — не лише перший Папа покоління, яке безпосередньо не пережило років Другого Ватиканського Собору. Він також перший Папа, обраний на глобальному і глобалізованому конклаві, де у ролі лінгва франка [мова міжетнічного спілкування між людьми, що не мають спільної рідної мови] виступала англійська, а не італійська чи латинська мова.
Це був один із непередбачуваних наслідків рішень Папи Франциска. Франциск вирішив інтернаціоналізувати Колегію кардиналів і змінити критерії відбору. За його правління більше не було кардинальських кафедр, натомість були особисті профілі. У багатьох випадках Папа Франциск шукав кандидатів у найвіддаленіших куточках землі виключно заради репрезентації.
Саме так відбулася зміна поколінь. Багато хто з нових кардиналів не тільки не мав досвіду роботи у Римській курії, але й не навчався у Римі. Багато з них походили з англомовного світу, або принаймні володіли англійською як першою іноземною краще, ніж італійською (якої взагалі могли не знати).
Як приклади можна згадати кардинала Чарльза Бо з М’янми, кардинала Го з Сінгапуру або кардинала Маафі з Тонґи. Але є багато кардиналів, які, навіть добре знаючи італійську мову, воліють користуватися англійською, виступаючи офіційно — наприклад, як кардинал Оллеріш з Люксембургу.
Англійська як лінгва франка також змінила спосіб мислення. Саме так кандидатом на престол став Роберт Френсіс Превост, відомий 90 відсоткам кардиналів своєю присутністю в одинадцяти конгрегаціях та вільним володінням англійською мовою — лінгва франка конклаву.
Другий момент полягає в тому, що, хоча цей понтифікат народився в англомовному середовищі, він не північноамериканський чи англосаксонський, а американський у широкому значенні. Англомовність пом’якшує латиноамериканізм, який Прево увібрав у себе під час свого місіонерського, а згодом єпископського служіння у Перу. Належність до ордену августинців надає інституційності та універсальності профілю чоловіка, який є американським, але передусім — західним Папою.
Третя ознака — це те, що, з огляду на його профіль та особисту історію, цей Папа не прагне і не провокує розбіжностей, принаймні доки не вирішить вступити у дебати, які не є його власними.
Бенедикт XVI був Папою, який прагнув єдності, і кожен його крок був спрямований на досягнення єдності всередині Церкви. Це не зовсім спрацювало — не лише тому, що його не розуміли, але й тому, що він був обтяжений упередженнями Другого Ватиканського собору і подальшими дебатами. Бенедикт XVI був Папою, який прагнув подолати упередження, сам ставши жертвою дискримінації.
З іншого боку, Франциск був Папою, який прагнув розбіжностей та провокацій. Він не брав персональної участі у Другому Ватиканському соборі, але зростав у пособорних суперечках. І він вирішив зайняти позицію, розділивши світ на добро і зло, оплакуючи його «відсталість» і водночас парадоксальним чином розвертаючи час назад у внутрішньоцерковних дебатах.
Лев XIV не жертва упереджень, як Бенедикт XVI, і не провокатор, як Папа Франциск. Він має свій профіль, що переходить межі розбіжностей.
І саме тому він знає, як розмовляти з молоддю. Він часто перемикається між мовами — здебільшого між іспанською, італійською та англійською — і чітко доносить своє послання. Це досвід, вироблений роками місіонерської праці, але і щось більше. Це також і щось вроджене.
Залишається з’ясувати, чи ці зміни у Колегії кардиналів, наслідком яких стало обрання Лева XIV, також представляють поколіннєву зміну у всій Церкві. Коротко кажучи, чи звертається Лев XIV до Церкви, яка все більше розмовляє англійською, яка наділена прагматичним мисленням і однозначною мовою, і яка передає прості, значущі послання.
Енцикліка, яку пише Папа, дасть кілька відповідей на це питання. Превост розмовляє англійською, але за три місяці перебування на посаді Папи він продемонстрував глибоке розуміння іншої форми вираження: західного світу і церковної традиції. Чи буде наступна енцикліка першим документом в історії Церкви, написаним англійською мовою?
І як мова змінить папський стиль?
Це нові елементи, на які слід звернути увагу в наступних кроках Папи. Американського, сучасного, західного Папи.
фінансово.
Щиро дякуємо!
