Милосердний Бог дав нам, «Матерям у молитві», які представляли Мукачівську та Стрийську єпархії, можливістю пережити два незабутні дні на Сході України.
Свято розпочалося улюбленою молитвою Богородиці – роздумами над Радісними таємницями Розарію, який ми за східною традицією ще звемо Вервицею. З усіх молитов Пречиста Діва Марія найбільше цінує Розарій. Через нього кожний, хто плаче, – знаходить радість і спокій, хто в біді – отримує допомогу і розраду; диявол стає безсилим перед цієї молитвою, яка рятує світ від катастроф, стихійних лих і хвороб.
Ми прославляли нашу Матусю, потім знову молились Розарій, відчуваючи, що Марія, як казав блаженний Папа Йоан Павло ІІ, справді «вводить нас у живий контакт з Ісусом через своє Серце». Спочатку присутні частенько підводили очі до неба, бо воно немовби сумувало – було хмарно. Але наближався важливий момент: початок Архиєрейської Служби Божої. Дітки в національних костюмах, із незвичайним подарунком – великою вервицею, виготовленою власноруч із осінніх каштанів, зустрічали владику Донецько-Харківського екзархату Степана (Менька).
Багато цінних дарів залишив нам наш Спаситель. Цінним є Євангеліє, яке вказує нам дорогу до Неба. Великий дар Божий – свята Сповідь, цілющий бальзам для наших душ. Даром над усіма дарами є Пресвята Євхаристія. Під час зустрічі всі присутні мали змогу скористатися цими скарбами, якими Божественний Спаситель збагатив Святу Церкву.
Слово Боже краще лягало в зігріті материнською любов’ю серця завдяки простоті й відкритості владики Степана. «Відродження духовності українського народу, яке призведе до відродження культури, – наголосив владика, – кожен має почати з себе: якщо хочемо змін, робімо зусилля самим мінятися. Моліться за священиків, за нашу країну, владу, навчайте дітей молитися, читати Святе Письмо».
Після смачного шкільного обіду, ще більше відчувши себе дітьми Божими, усі знову зібралися на молитву, роздумуючи над Скорботними таємницями Розарію. З намірами за єдність Церкви, сімей, родин, українського народу, за священицькі та монаші покликання, за навернення всіх, які відпали від Католицької Церкви, матері стали на молитву. Молитва матерів підносилась у Небо, сповнена насамперед подяки за сам дар молитви, за яким приходять усі інші дари.
Хресна дорога… Тут, у Мелітополі, не було можливості пройти її з Ісусом, але милосердний Бог дав змогу її пережити, слухаючи роздуми о.Петра Крініцького. Завершився цей прекрасний, сповнений молитви день Славними таємницями Розарію.
У вечірній час ми могли поспілкуватись у сім’ях, які прийняли нас на нічліг, – і знову прославити Бога за Його милосердя. Неймовірні бувають історії про дію Бога у житті людей… Бог розкрив їх нам не випадково, бо всі вони є свідченням про Його опіку, допомогу, підтримку і прагнення спасти кожну душу.
Недільний ранок у переповненій капличці розпочався Утренею, після якої ми поїхали до с.Орлове у парафію Йоана Хрестителя. Ми вдячні владиці Степану, який за всієї своєї зайнятості зміг два дні підряд присвятити зустрічі «Матерів у молитві»: служачи нам, навчаючи Слова Божого, спілкуючись у простоті, подібно як Ісус колись із людом Ізраїля. «Бог милосердний, а відтак і справедливий; пам’ятайте про це завжди», – наголосив владика.
Потім ми поїхали у ще одну новостворену парафію – св.Іллі в с.Снігурському, де Служба Божа відбулася в сільському клубі. Надзвичайно приємно відзначити, що всюди нас зустрічала Мукачівська Богородиця. Віримо, що це великий Божий задум, адже відбувалося все без будь-яких перешкод. Мир, спокій, любов наповнювали все і всіх. Ісус покликав нас, щоб ми стали Його співробітниками і дозволили Йому випромінювати через нас свою Любов.
Це лише частинка того, що вдалося виразити словами. Кожен з нас із радістю каже: «Я – найщасливіша людина, бо перебуваю в океані безмежного Божого милосердя! Це незабутнє, це назавжди!» І нехай кожен, хто бажає бути щасливим, скористається з поради Матері Терези: «Бути щасливим з Ним зараз – означає любити так, як Він любить, допомагати, як Він допомагає, давати, як Він дає, служити, як Він служить, рятувати, як Він рятує, – і бути з Ним двадцять чотири години на добу».
Дякуємо всім організаторам цієї прощі, і славимо Бога, Який удостоїв нас цієї великої благодаті. Особливий низький материнський уклін о.Петру та його помічникам – семінаристам Олегу, Олександру та Григорію, вірникам усіх парафій, які гостинно нас приймали.
Тетяна Сівак
фінансово.
Щиро дякуємо!
