Господь в мудрості Своїй створив пори року так, щоб дари і благословення кожного з них були натяком на ті, що принесе нам майбутнє. Весна – початок нового життя, саме ж життя знаходить зрілість влітку. Осінь приносить повноту, яка поступається місцем довгому зимовому відпочинку.
Церква встановила часи літургійного року, які перетікають один в одного. Настав Адвент. Що він принесе нам такого, що могло б стати основою Різдва? І що дасть нам Різдво такого, що б залишилося з нами на весь рядовий час?
Часто наш Адвент – це божевільна метушня в приготуваннях до одного-єдиного грудневого дня. Святкування Різдва схоже на сплеск, за яким йде мертвий штиль втоми та байдужості. Часом ми навіть раді, що все нарешті скінчилося і ми можемо повернутися до повсякденного життя.
Ставлячись так до Адвенту та Різдва, ми багато чого себе позбавляєм. Давайте краще спробуємо в повноті відчути всю їхню насиченість.
Яка духовність цього часу? Як провести його, щоб набути його дари?
Читання Адвенту вказують на те, що ми і так вже знаємо, якщо ми достатньо уважні: наше особисте і суспільне життя позбавлене повноти. Їй бракує чогось: миру, радості у Господі, любові. Нас мучать конфлікти, депресія, гнів і страх. Усвідомлюючи це, ми бажаємо впевненості в тому, що життя, може бути, і буде краще.
Краще життя – те, чого бажає Бог для кожного з нас. Він бажає, щоб наші серця отримали дар любові, наші повсякденні справи – радість, а наша свідомість – спокій. І ми тут же відгукуємося: «Так, це було б добре, але не зараз. Можливо, пізніше».
Чому б не попросити Бога допомогти нам знайти ці дари зараз – принаймні в найближчому майбутньому – адже вони не призначені лише для потойбічного життя!
Ми дозволяємо суспільству чинити на нас тиск, змушуючи робити те, чого ми самі не особливо бажаємо. Пам’ятайте, суспільство може запропонувати нам багато гарного, але це не християнське суспільство. Краще звернутися до Христа за допомогою у прийнятті рішень про те, хто і що буде визначати наше життя. Христос не залишить нас у вирі суєти, але дасть нам заспокоєння – якщо ми дозволимо.
Чекати й слухати
Адвент – час очікування Христа, Який прийде до нас не в якомусь неймовірно далекому майбутньому, але дуже скоро. Ми чекаємо. Чекаємо спокійно, знаючи, що обіцянки Адвенту неодмінно здійсняться.
Один з кращих образів Адвенту взятий у пророка Ісаї: «перекують свої мечі на рала … і не вчитимуться більше воювати. Прийдіть, і будемо ходити в світлі Господнім» (Іс. 2. 4-5). Вважаючи, що це стосується лише міжнародних відносин, ми випускаємо з огляду саму суть. Це стосується також наших внутрішніх конфліктів і битв. Це ми – ті, хто навчається воювати з самим собою. Це ми забуваємо ходити в світлі Господнім. Адвент – можливість укласти внутрішнє перемир’я, перекувати мечі на «рала» мирної роботи.
Як? Відведіть собі час самоти. Зосередьтеся на словах Писання або на самому Господі. Заспокойтеся. А потім задайте Богу питання: «Що я можу зробити, щоб стати більш відкритим Тобі? Як мені навчитися чекати, не впадаючи в паніку?»
А потім слухайте. Чекайте і слухайте в мовчанні. Яка б відповідь не виникла у глибині вашого серця, прийміть її як пораду від Господа.
Будьте готові слідувати їй. Якщо Бог дає нам вказівку, але ми їй не слідуємо, наступного разу нам буде важче Його почути. Відкритість керуванню виникає з щирого бажання та готовності слідувати йому, навіть якщо це важко. Якщо ваше бажання слухати і коритися щире, то ви отримаєте пораду.
Пожинати плоди
Зробити з Адвента час тихого очікування мені допомогли додаткові півгодини молитви щоденно. Ні, подумаєте ви, це не для мене. У мене вже зовсім немає часу.
У моєму житті ці півгодини творять чудеса: у мене більше енергії, тому що серце моє спокійне, все робиться швидше, тому що я дозволяю Богу допомагати мені, стосунки з близькими поліпшуються, тому що я не піддаюся суєті і напрузі, організувати дрібниці життя простіше, тому що Бог допомагає мені визначити, що важливіше … Але найголовніше – світло Господа – в моєму серці.
Адвент стає святом очікування Господа – часом мирного і радісного передчуття великого дару, який ми скоро отримаємо.
Вище голову!
«Підніміть ваші голови вгору, бо ваше визволення близьке» (Лк 21. 28). Месія вже прийшов 2000 років тому і надав у наше розпорядження все необхідне для спасіння. Зараз від нас вимагається особиста відповідь. Ми повинні зробити свою частину роботи.
Хтось сказав: «Бог дуже любить бідних, тому він створив їх так багато». Але якщо Бог любить їх, то чому вони відчувають таку потребу і нужду? Причини різні – брак освіти, гноблення і експлуатація. Але може бути, в цьому є частина провини і самих бідних? Лінощі, небажання відмовитися від деяких вад, наприклад, пияцтва? Ніякий порятунок неможливий, якщо він не супроводжується нашими власними зусиллями.
Адвент – заклик до морального поводження, що веде до спасіння. «Покайтеся і віруйте в Євангеліє» (Мк 1. 15), – говорить Христос і показує нам, як це зробити. Прощати тих, що кривдять нас, відмовитися від егоїзму, цінувати те, що ми зазвичай приймаємо як належне.
Один письменник сказав: «Знати волю Божу – найвище знання, знайти волю Божу – найвище відкриття, творити волю Божу – найвище досягнення».
фінансово.
Щиро дякуємо!
