Не кожен приходить до певного моменту свого життя, в якому є крапка, що починає новий відлік нової свідомості. Така крапка до нас прийшла сама і подарувала чудо в «Кані». Це буває тоді, коли твоїм найкращим другом стає Бог, з Яким узгоджуєш всі свої плани.
Маючи можливість подорожувати із музикою вже сім років, хочу ділитись враженнями. З чого почати? Я – вокалістка Кани. Протягом усієї канівської історії творилась і моя. Творилась і твориться. Їздимо багато, далеко, бачимо, слухаємо, а зараз почнемо говорити. Говорю.
Світом рухають креативні ідеї, в нашому випадку Кана – теж креативна ідея, котра виникла на рівному місці, віримо, що в задумах Бога. Щоб довго не розпотрошувати – із різних міст, кращі музиканти, учасники Школи Християнського Життя і Євангелізації, зібрались в Києві, написали першу власну пісню і повезли її для оглядин-прослуховування в Польщу на реколекції для музикантів-християн. Сподобалась. Вирішили писати далі. Створили гурт із стабільним складом і вже за рік записали свій перший альбом «Поруч з Тобою» (2007).
Майбутні події розгортались значно цікавіше. Тісна співпраця з гуртом New Life’M (Польща) які, так би мовити, дали нам «копняка під зад» і тим самим мотивували до праці. Знайомства із потужними польськими музикантами-джазменами, які позиціонують себе як християни, і є ними з «великої букви» – Мартін Поспішальський, Йоахим Менсель (неодноразовий учасник Jazz Bezz), МатеО, Петро Барон – шліфували наші професійні навики, скеровували, часто попускали, ще частіше спрощували. Боже обтесування проходило і, зрештою, проходить паралельно. Результат такого музикування – появився перший християнський фестиваль «Вгору Серця» (Івано-Франківськ), музичні реколекції – своєрідна школя для музикантів християн, сформувались нові музичні гурти, Кана обїздила із своєю музикою всю Україну по діагоналі, вздовж і впоперек, записали ще три альбоми «Поруч з Тобою», «Христос Народився», «Радість моя».
Останнє Канівське досягнення – півроку провели в дорозі. Осінній тур «Єдиному Богу Слава» і колядування – від моря до гір – «Від Різдва до Різдва». Поміж тим був ще реколекційний місяць в Польщі.
Виникає питання – дурні, лінтяї, чи Божевільні. Думаю, час покаже. Проте із таким запитанням якось звернулися нещодавно до настоятеля бенедиктинського монастиря, у якого слухали реколекції, доктора теології, отця Людвіка Мисельського, на що Він, старенький уже дідусь відповів, піднявши задумано голову до вікна і вкинувши погляд далеко вперед: «Діточки, а хто сказав, що це не найкраща Ваша дорога…. до Бога». Ми думаємо і далі продовжуємо їздити та робити те, що вміємо найкраще, і прославляти тим Бога.
Це так, короткий вступ, подальші роздуми на різні теми в контексті руху Кани буду описувати вже детальніше.
Христина Підлісецька
Гурт Кана
_________________________________________________________
У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
