Чи знаємо ми багато людей, які живуть із пристрастю? Які можуть відмовитися від метушні життя заради проекту, до якого прагнуть усім серцем? Чи знаємо багато людей, якими захоплюємося чи хочемо брати з них приклад? Я знаю, але, на жаль, дуже мало… І всі ці особи мають гаряче серце, палаючі очі й повно добрих справ за собою.
Продовжуючи тему попереднього роздуму, буду далі говорити про роботу, про покликання, про довіру до Бога в і через покликання.
Ліричний відступ. Якщо ти йдеш за Богом і намагаєшся хоча б краєм вуха слухати якісь тези з Його боку у свій, то неодмінно маєш шанс віднайти дорожні знаки і то конкретні. Обожнюю вираз «наші мрії — це плани Бога щодо нас на землі». Щось у цьому є.
Завжди розказую цю історію: коли була мала, то вилазила на стілець і співала у вигаданий мікрофон. Хотіла багато подорожувати, співати й щось організовувати. Коли виросла, випадково потрапила в технічний вуз, де мусила студіювати математику, тоді швидко згадала, про що мріяла в дитинстві. Кинула той вуз, поступила вже куди хотіла, за той час навчилася співати й об’їздила півсвіту. А далі починається найцікавіше. Все це почало відбуватися від того моменту, коли я вирішила дослухатися до Бога. І, знаєте, Бог перевіряє мене як ґрунт на родючість і щоразу дозволяє щось більше в ньому вирощувати.
Зараз сиджу на одній із найкращих польських студій. Перед нами з Каною, на ній робив свій проект звукорежисер гурту AC/DC. Згадую себе на тому стільчику і дуже добре розумію, що давно забула багато власних дитячих мрій, але Бог не забув і потроху мене в них реалізує. Так насправді для Бога немає нічого неможливого.
Студія звукозапису Custom 34, Ґданськ, гурт Кана записує новий альбом
Найголовніше, над чим думаю останнім часом дуже багато — як організовувати життя, як воно є з життям, яке пропонує Бог? Чи достатньо у мене віри в те, що можна жити в постійному ризику й довірі до Бога? Чому ж ризику? З власного досвіду знаю, що Бог дозволяє побачити тільки наступний крок і в жодному випадку не другий, п’ятий чи останній. Чому ж? Бо останній крок по-нашому, по-людськи, зовсім не завжди мусить збігатися з планом Божим. І, як зазвичай є, план Бога є значно кращим і в позитивному значенні — дивнішим.
Звісно, на правильне визначення в житті впливає багато факторів: родина, виховання, місце народження, погляди батьків, соціальний стан, але в будь-якому випадку Бог може нас знайти будь-де й вивести на добру дорогу. За нами залишається тільки відважитись і довіритись йому!
Інший бік монети — в Біблії чітко написано про відповідальність перед справою, яку виконуємо. Отже, Бог має повне право запитати та й, зрештою, думаю, що запитає про спосіб виконання праці, про посвячення в ній, про відданість та вірність. І, так мені видається, ми дуже мало над цим задумуємося… Думаю, праця, до якої нас кличе Бог має найбільше шансів статись для нас шляхом до святості й шляхом до служіння та Його прославлення. Великим негативним фактором, який впливає на наші негативні рішення щодо визначеності в житті є страх, котрий зовсім не походить від Бога. Це він робить так, що нам частіше легше жити в системі, де все за нас продумано, натомість узяти на себе відповідальність за власне життя — не вистачає відваги і буцімто сили.
Мені дуже часто говорять люди, що заздрять тому, як я живу, заздрять моїм поїздкам, моєму вогню в очах, але я відповідаю, що кожен із нас має право на таке життя. Тут важливо повірити Богу й бути Йому вірним, що зовсім не легко, але цілком можливо! Важливо вміти бути на другому плані та в тіні Бога, хотіти бути знаряддям у Його руках, вміти приходити до Бога з пропозиціями серця та чекати на Його благословення, а не вимагати від Нього: «ну зроби щось…»
У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
