Дорогі Брати в Христовому Священстві!
1. «Ісус, полюбивши своїх, що були в світі, полюбив їх до кінця» (Йо 13,1). Цими словами Євангеліст Йоан розпочинає опис Останньої Вечері, яку, як нам каже традиція, Ісус спожив з дванадцятьма Апостолами і саме тоді жертвував нам безцінний скарб – Євхаристію та встановив Таїнство Священства. Під час Святої Меси Тайної Вечері матимемо можливість вникнути в ці великі тайни нашої віри й заново їх пережити.
Великий Четвер, день встановлення Євхаристії, є особливим днем для кожного священика. Заохочую Вас часто розважати події тієї ночі й Вечері, де особливо ми, священики, можемо почувати себе як «удома». Про наш зв’язок з Тайною Вечерею можемо сказати словами Псалтиря, який говорить про відносини різних людей з Єрусалимом: «Господь лічитиме у списку народів: «І цей там народився»(Пс 87[86], 6).
У цей незвичайний день огортаю Вас, дорогі Брати в Христовому Священстві своєю пастирською опікою, незважаючи на те, чи Ви переповнені радістю та ентузіазмом, чи терплячі, втомлені, чи загублені … У кожному з Вас прагну вшанувати візерунок Христа, який Ви одержали разом з даром священичих свячень, що є незатертим знаменням, котре робить Вас особливими. Це знамення водночас є знаком неймовірної любові, дарованої кожному священику, на яку він може розраховувати завжди і всюди, любові, яка додає наснаги з радістю й новим ентузіазмом розпочати ще раз заново дорогу святості, стаючи все вірнішим Богу. Сакраментальний характер, отриманий завдяки священичим свяченням, виділяє нас і стає причиною того, що наша присутність і служіння є винятковими, необхідними й незамінимими.
2. «Полюбивши своїх, що були в світі, полюбив їх до кінця» (Йо 13,1). Знаємо, Євангеліє від Йоана на відміну від трьох інших коротко описує встановлення Євхаристії, про яку Ісус згадує в своїй проповіді, виголошеній неподалік Капернауму (пор. Йо 6, 26-65), проте з найменшими деталями представляє вмивання Христом ніг Апостолів. Цей жест, який непокоїть Петра, є не лише прикладом покори, що даний нам до наслідування, але над усе об’явленням радикалізму Божого зниження до нас. Це ж у Христі Бог «применшив себе» і прийняв «вигляд слуги», дозволяючи на остаточне приниження на хресті (пор. Флп 2, 7), а все заради того, щоб відчинити людині доступ до глибини найпотаємнішого Божого життя – до таємниці сопричастя зі Святою Трійцею, до якої кличе нас Отець через Свого Сина у Святому Дусі.
Від цієї події минуло понад 2000 років. Не злічимо священиків, які в жесті вмивання ніг іншим наслідували й далі наслідують Христа, служачи таким чином Богові і ближньому. Часто багатьох з них називаємо вірними учнями Христа, святими, мучениками. В Ювілейному Році нашої Львівської Митрополії хочу згадати численних священнослужителів, життя яких, аж до пролиття власної крові, було свідоцтвом життя для Ісуса. Їх християнська постава творила історію Церкви протягом тисячоліть та особливо вписалася в минуле століття, переповнене диктаторськими режимами, ворожими Церкві, в століття, котре нещодавно, дякувати Богу, закінчилося. Сьогодні разом з Вами дякую Господу за чудових священиків і пастирів Божої отари. Вдивляючись у них, наслідуймо їхнє крокування слідами Ісуса, Доброго Пастиря, який «кладе своє життя за овець» (Йо 10, 11).
3. Дорогі Брати у Священстві! Спогляньмо заново на наше священство в світлі Євхаристії! Відкривається воно перед нами як завдання, особливо в Році Всеукраїнського Євхаристійного Конгресу, який хочемо пережити під гаслом: Христос вчора, сьогодні й завжди. Цей Конгрес займатиме центральне місце в святкуванні Ювілейного Року, який в свою чергу повинен бути передусім роком євхаристичним. Допоможімо нашим вірним дійти до скарбу прихованого в недільному та щоденному богослужінні Святої Меси. Нехай завдяки нашій апостольській праці зросте любов вірних до Христа, утаєного в Євхаристії.
Виконуймо сумлінно покладені на нас завдання під час Святої Тайної Вечері, будьмо вірні благодаті, даній нам у Великий Четвер. Завжди відправляймо Євхаристію з палкою побожністю. Не жаліймо часу на адорацію Ісуса в Пресвятих Дарах. Протягом століть священики знаходили в Євхаристії обіцяні Ісусом на Тайній Вечері сили до перенесення терпінь, відпочинок після праці, поживу, яка зміцнює душу й тіло, щоб могти далі вирушати у дорогу після розчарувань, внутрішню енергію, яка дозволяє бути вірним своєму виборові завжди. Те, як свідчитимемо перед Людом Божим про Христа під час євхаристичної літургії, великою мірою залежить від наших особистих відносин з Євхаристією.
4. Дорогі Брати у Священстві! Ділячись з Вами своїми роздумами, маю на увазі також свій власний ювілей 25-ліття священичих свячень. Огортаю молитвою тих священиків, які в цьому році також святкують свої ювілеї, душпастирів, священиче життя яких формувалося в нелегкому комуністичному часі, без семінарії. Такі умови привели до того, що дар священства для Вас, Дорогі Ювіляри, є надзвичайно цінний, що зрештою можемо бачити в Вашому щоденному служінні. Дякуючи сьогодні Святому Духові за пролиту в нас благодать, що оживляє цілу нашу екзистенцію, прагну Вас усіх, Дорогі Брати у Священстві, запросити до подячної молитви «Тебе Боже прославляєм…» за моє та кожного священика покликання.
Заохочую Вас усіх подякувати Христові, Вічному Пастирю, за принесені священиками добрі плоди їхньої посвяти. Дякуймо Господу за можливість служити Церкві і людям у різних куточках світу, в найрізноманітніших місцях та за різних умов, усюди, де Боже провидіння нас потребує. Знаємо, що «Ми слуги непотрібні, виконали те, що повинні були зробити» (Лк 17, 10), проте в той же час відчуваємо в серці невимовну радість та вдячність з приводу того, що можемо бути Божими слугами.
Архиєпископ Мечислав Мокшицький
Митрополит Львівський
фінансово.
Щиро дякуємо!
