Дайджест

15 причин, чому суспільство не повинно легалізувати одностатеві «шлюби»

10 Квітня 2012, 16:57 9750

Які можуть бути проблеми для суспільства від легалізації одностатевих союзів? Хіба це не приватна справа кожної людини? Відповідь багатьох на ці питання не йде далі того, щоб махнути рукою і «залишити людей у спокої».

Хоча переважна більшість громадян визнає, що одностатеві «шлюби» не є чимось природним і здоровим і що активісти, які борються за їх визнання, мають глибокі душевні проблеми, однак мало хто бачить картину справжньої шкоди. Ліберальні ЗМІ, які буквально заполонили всі теле- і радіохвилі західного світу, не дають жодної змоги виразити консервативну позицію з питань сексуальної і сімейної етики, бомблять молоде покоління своїм світоглядом. Після кількох років роботи в Лондоні я ясно бачу 15 причин, чому гомосексуальні союзи не повинні бути легалізовані як шлюби, рівнозначні гетеросексуальним, і чому держава не повинна руйнувати традиційне визначення шлюбу як «добровільного союзу між одним чоловіком та однією жінкою, який виключає з себе інших людей».

1. Історично шлюб завжди був союзом між одним чоловіком та однією жінкою.

Оскільки він є основою людського роду і гарантією його продовження, держава вирішила поставити його під особливий захист, щоб гарантувати процвітання і стабільність. Суспільство робило наголос на саме такому союзі, захищаючи його законом і традиціями. Христос підтвердив природний початок і основу створення людини як чоловіка й жінки. Статевість, створена Богом, передбачена для розрізнення чоловіка й жінки.

Минулі й сучасні закони, від місцевих до рівня ООН, відображають цей принцип. Стаття 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої резолюцією 217-А Генеральної асамблеї ООН, закріплює цей принцип.

Факт, що цей принцип існував упродовж тисячоліть, говорить про його основоположність.

2. Шлюб між чоловіком та жінкою унікальний своєю біологічною взаємодоповнюваністю.

Це єдиний вид стосунків, який природним чином провадить до виникнення нової людської особи та завдяки стабільності і взаємним зобов’язанням забезпечує новонародженій людині найкращі умови для виховання і розвитку. Статеві різниці батьків є ключовим компонентом шлюбу. Двоє гомосексуалістів чи дві лесбіянки неспроможні створити нову людину. Навіть якщо лесбіянка вдається до штучного запліднення, вона все одно не може обійтися без «чоловічого начала» – потребує сперми. Отже, у такої дитини все одно є батько. Такий стан справ несправедливий щодо дитини, пожиттєво позбавленої права знати свого батька, а в разі закріплення гомосексуальних «шлюбів» державою це перейде в системну несправедливість.

Ніякі супертехнології або політичні доктрини не замінять факту, що для створення людини потрібні жіноча яйцеклітина і чоловіча сперма.

3. Традиційна сім’я є найкращим місцем виховання дітей.

Соціальні дослідження показали, що традиційна сім’я дає кращі результати у вихованні дітей і надає їм «соціальні блага». У таких сім’ях сексуальні стосунки чоловіка й жінки скеровані таким чином, що це приносить користь членам сім’ї та суспільству загалом. Це також допомагає чоловікам провадити більш відповідальне та продуктивне життя. Традиційна сім’я перешкоджає чоловічому імпульсу до невпорядкованих статевих зв’язків. Вона робить чоловіків батьками й жінок матерями, утримуючи потенційних батьків разом заради виховання дітей. Така структура приносить кращі результати у сферах здоров’я, економічного добробуту і благополуччя чоловіків, жінок та дітей. Не секрет, що розрив сімейних стосунків призводить до катастрофічних наслідків для всіх, хто пов’язаних із розлученими батьками.

Значна кількість розлучень у наші дні стає для декого підставою стверджувати, що традиційна сім’я себе не виправдала і тому має бути скасована. Але це фальшива теза. Якщо люди порушують правила дорожнього руху, то це не означає, що ці правила потрібно відмінити. Якщо студенти провалюють екзамени, це не означає, що потрібно скасувати систему іспитів.

4. Гей-«шлюби» підривають і ослаблюють традиційний шлюб.

Прецедентарне мислення суспільства: щойно певна модель поведінки схвалена, як наступне покоління вже сприймає її як щось правильне. Визнання гомосексуальних «шлюбів» означатиме зрівняння цих моделей у свідомості наступних поколінь. Наступним кроком буде подальше роздріблення розуміння самого поняття шлюбу, включення в нього інших моделей стосунків, зміну самої культури. Наприклад, британський закон, який визнав 2004 року гомосексуальні союзи, не містить таких понять, як зрада і подружня вірність. Єдиною основою таких «шлюбів» є чуттєвий зв’язок і еротичний романтизм. Цей підхід до шлюбу – повна протилежність тій основі, що притаманна традиційному шлюбу. Це інша культура, яка прагне витіснити правильне розуміння статевості та людських взаємин.

5. Гомосексуалісти мають однакові з іншими права.

Всі громадяни мають рівні права перед законом: на життя, власність, свободу слова, освіту, громадянство, працю та відпочинок тощо. Так само як і право вступити в шлюб з людиною протилежної статі та заснувати сім’ю. Але гомосексуалісти намагаються добитися для себе особливих «прав», які мають бути спеціально підлаштовані під їхній спосіб життя. Вони домагаються привілейованого становища перед законом.

Легалізація одностатевих «шлюбів» не має жодного практичного сенсу. Це суто політичний крок із цілком певною метою. Наприклад, за згаданим законом 2004 року (Civil Partnerships Act 2004), гомосексуалісти у Британії здобули такі само права, як члени традиційної сім’ї: право на спільне майно, податок на спільний спадок, соціальне забезпечення та пенсію, батьківські права на дитину свого партнера, право на догляд за своїм партнером та його дітьми тощо. Будь-яка дискримінація була апріорі усунута. Але для них цього виявилося замало! У березні 2012 року вони домоглися того, що Британський коаліційний уряд розпочав атаку на традиційний шлюб і термінологію, яка визначає та захищає традиційні стосунки. Саме слово «шлюб» (Marriage) опинилося «під обстрілом», оскільки воно саме по собі «дискримінує» геїв та лесбіянок.

6. Легалізація одностатевих союзів відбувається недемократично.

Рух легалізації одностатевих «шлюбів» страждає на катастрофічний дефіцит демократії. На сьогодні вже 10 країн легалізували ці стосунки: Аргентина, Бельгія, Канада, Ісландія, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Іспанія, Південна Африка і Швеція. Шість штатів США зробили те ж саме: Коннектикут, Айова, Массачусетс, Нью-Гемпшір, Нью-Йорк і Вермонт. Ці зміни сталися завдяки чітко організованій і багато фінансованій міжнародній кампанії. І жодна – не за волевиявленням народу! Переважна частина країн і штатів змінили своє законодавство під тиском судової активності у світлі «революційної» інтерпретації законів з прав людини. За підсумками 31 референдуму у США легалізація одностатевих союзів була відкинена, тож гомосексуальне лобі змінило стратегію, долаючи місцеві суди і владу. В Канаді легалізація стала можливою через Апеляційний суд Онтаріо. В березні ц.р. прем’єр-міністр Британії Девід Кемерон заявив, що одностатеві «шлюби» будуть легалізовані – попри те, що 70% населення Британії цього не бажають.

7. Зміна визначення самого поняття «шлюб» не зупиниться на гомосексуалістах.

Щойно людина ламає традиційне визначення шлюбу, як розчиняються двері для потоку хаосу в стосунках. Поява нових структур сім’ї – уже питання часу. Якщо все базується на статевому прагненні і людському бажанні, то чому б не узаконити багатоженство? Тоді знадобиться захист законом мусульманського способу життя, а представниці радикального фемінізму та язичницьких релігій заявлять, що до них також потрібно ставитися з повагою, і узаконити багатомужество.

А чому б тоді не легалізувати «сім’ю» між двома чоловіками і трьома жінками, якщо вони всі цього хочуть? Те ж саме стосується «шлюбу» між братом і сестрою. А як щодо батьків і дітей? Якщо все будується тільки на «бажанні людей, які люблять одне одного», то де заборона на кровозмішення? І чому не скасувати заборону на педофілію, якщо 50-річний дядечко зумів «закохати» в себе 8-річного хлопчика або дівчинку? А як щодо «любові» до тварин? Хазяїн, який «покохав» собаку, зможе узаконити свої стосунки і отримувати державні пільги на пса як на «дружину»? Сьогодні це ще видається смішним…

Факт залишається фактом: якщо визначення шлюбу змінюватиметься з політичних мотивів і через настрої суспільства, то шлюб як такий перестане існувати.

8. Коло гомосексуалістів вузьке, ці люди не повинні визначати внутрішню політику держави.

Людей гомосексуальної орієнтації в кожному суспільстві налічується від 0,2% до 1,5%. Тому геть нерозумно задовольняти сексуальні вимоги цієї меншини за рахунок руйнування фундаментальних принципів суспільства. А надто коли це відбувається без громадської згоди. У вересні 2011 року Національна статистична служба Великої Британії оприлюднила дані про кількість гомосексуалістів у країні: 1,5%. І це в суспільстві, де на цю тему говориться відкрито й навіть вважається модним. Того ж місяця та само служба підрахувала, що християн у Британії – 71%. Логічніше було б зробити наголос на внутрішній політиці й законах, які відображають принципи переважної більшості населення.

9. Визначення шлюбу базується не та тому, що думає нинішній уряд.

Шлюб поміж чоловіком та жінкою не належить уряду і передує появі самих інститутів держави і Церкви. Тому навіть демократично обраний уряд не має права змінювати визначення шлюбу у відповідності до модних політичних рухів.

Наприклад, у Мексиці уряд став проводити соціальні експерименти стосовно шлюбу. Після легалізації гей-«шлюбів» місцеве управління Мехіко прийняло до розгляду законопроект про «короткотривалі шлюби», де передбачалась би ліцензія для гомо-«шлюбів» на 10 років. Оскільки у гомосексуалістів немає природної спонуки до тривалих стосунків, вони вимагають впровадження короткотермінових ліцензій, які можна подовжувати. Це безсумнівно перекручує істинне розуміння шлюбу.

10. Одностатеві інтимні зв’язки провадять до смертельних захворювань.

Гомосексуальний спосіб життя пов’язаний зі страхом СНІДу та інших венеричних захворювань, оскільки це постійний ризик такого життя. Наприклад, у вересні 2010 року американський Центр контролю та попередження захворювань в Атланті (підпорядкований міністерству охорони здоров’я США) оприлюднив статистику щодо здоров’я гомосексуалістів у Штатах. Попри те, що тільки 4% чоловіків у США мали гомосексуальні контакти, саме вони становлять 50% хворих на СНІД.

У той же час агенція Reuters написала, що епідемія СНІДу серед гомосексуалістів Франції виходить з-під контролю і система охорони здоров’я не знає, що вдіяти. Французький інститут національного здоров’я відзначив, що чоловіки, які провадять гомосексуальне життя, зазнають у 200 (!) разів вищого ризику захворіти на СНІД.

Захисники одностатевих «шлюбів» твердять, що легалізація усуне цей ризик. Однак статистика доводить, що проблема не в законодавстві, а у способі життя. У гомосексуальних пар немає поняття вірності. Нещодавнє дослідження, опубліковане у Journal of Sex Research, показує: середнє число сексуальних партнерів у житті звичайного гомосексуаліста дорівнює 755. Деякі мають тисячі партнерів. Легалізація такого способу життя ніяк не може бути скерована на покращення майбуття людського суспільства.

11. Легалізація одностатевих союзів – це експеримент із не відомими науці наслідками.

Чимало одностатевих пар прагнуть взяти маленьких дітей. Оскільки закони щодо цього досить нові, на сьогодні немає ніяких наукових даних про можливі наслідки та негативний вплив на дітей від проживання під одним дахом із гомосексуалістами або лесбіянками. Не відомо, чи такі союзи справді надають соціальні блага дітям, як про це заявляє гомосексуальне лобі. Не існує також наукових даних, що одностатевий «шлюб» впливає на дітей так само, як традиційна сім’я. Закон сліпо використовує дітей для експериментів із різними соціальними моделями. При цьому відомо, що гомосексуальний спосіб життя призводить до депресій, хвороб, самогубств, скорочення тривалості життя тощо. Одностатеві союзи дуже нетривалі: 2010 року Американське національне лесбійське дослідження виявило, що 40% пар, які вдалися до штучного запліднення, незабаром розірвали свої стосунки. Тобто загальновідомими є негативні факти, пов’язані з гомосексуальним стилем життя, а обіцяні активістами позитивні залишаються тільки теорією.

12. Зміна поняття «шлюб» незмірно важке й дороге для суспільства.

Перегляд такого юридично важливого визначення, як шлюб, принесе величезні – й непотрібні – збитки за рахунок платників податків. Наприклад, войовнича британська гомосексуальна організація Stonewall підрахувала, що у Британії це коштуватиме 5 млдр. (!) фунтів – близько 8 млрд. доларів США. Оскільки слово «шлюб» повторюється у британському законодавстві 3258 разів, впровадження зміненого визначення шлюбу вимагатиме впровадження змін у слова «чоловік та дружина», «зрада» тощо.

Також, як згадувалося, гомосексуальні зв’язки нестабільні. Відповідно, це вимагатиме ще більших витрат на оплату роботи судів за рахунок платників податків. Залишається незрозумілим, навіщо урядові, який має чимало проблем з фінансовою нестабільністю, звалювати на себе ще й нові проблеми.

13. Школи будуть змушені навчати дітей про нове визначення шлюбу.

Якщо гомосексуальні стосунки дістануть законний статус шлюбу, то школи будуть зобов’язані навчати дітей, що гомосексуальні стосунки є морально прийнятними. Вчителі, які на це не згодяться, матимуть проблеми з керівництвом шкіл і втрачатимуть роботу.

У багатьох школах Західної Європи і США вивчення гомосексуального способу життя вже включено в уроки сімейного виховання. Деякі школи змушують проводити т.зв. День мовчання – на знак солідарності з гомосексуальним рухом і на честь жертв репресій проти гомосексуалістів.

Що буде з батьками, які захочуть забрати своїх дітей з таких уроків? Незгідні будуть відсторонені як фанатики, можливо, виключені з батьківських комітетів. Для західних країн це вже не новина.

14. Легалізація одностатевих «шлюбів» призводить до дискримінації незгодних.

Будь-яке непогодження інтерпретується як пропаганда гомофобії та ненависті. Сумна історія католицьких будинків для дітей-сиріт у Британії – доказ цього факту. Коли 2002 року в Британії вийшов закон, що дозволяв «одруженим» гомосексуалістам усиновлювати дітей, багато організацій опинилися перед серйозним вибором. Віддавати дітей у гомосексуальні «сім’ї» суперечило вірі дорослих та інтересам дитини, але держава поставила умову: або змінити підхід до справи, або припинити роботу з дітьми-сиротами. Внаслідок цього переважна більшість католицьких закладів були змушені припинити діяльність, а гомосексуальне лобі подолало ще один бар’єр.

15. Узаконення гомосексуальних «шлюбів» уже призвело до обмеження свободи слова.

Фактично йдеться про обмеження свободи слова для переважної більшості населення! Британські телеканали ВВС, Channel 4, ITV та інші вже навіть не запрошують на дебати чи інтерв’ю тих, хто дотримується традиційних поглядів на шлюб та сім’ю. Кожна сповнена здорового глузду позиція висміюється або отримує ярлик «гомофобної» – попри те, що ці канали існують за рахунок громадян. Серйозна боротьба розгорілася 2009 року у зв’язку з поправкою до закону про свободу слова. Лорд Ваддінгтон вніс поправку, яка пояснювала, що «обговорення або критика сексуальної поведінки або сексуальної практики, або переконання співрозмовника утриматися чи змінити таку поведінку або практику не повинне саме по собі вважатися загрозою або наміром розпалювання ворожнечі». Того разу здоровий глузд переміг, навіть невіруючі люди стали по стороні християн.

Ці приклади – крапля в морі подібних. Безсумнівно, триває запекла боротьба з будь-яким способом виразити незгоду із гомосексуальним способом життя. Згадка з амвону про гріховність гомосексуалізму означає ризик кари, адміністративної або кримінальної. Це свідчить про те, що сучасна ліберальна демократія обирає такий самий репресивний шлях, як минулі фашистські й сталінські режими, які скасували право на свободу думки і примусили суспільства слідувати за ідеологічною лінією партії.

Про автора:

Алекс Спак – юрист, адвокат. Живе і працює в Лондоні. Навчався на факультеті права Уельського університету. З відзнакою закінчив аспірантуру з міжнародного торгового права. Після закінчення університету вступив до Вищої адвокатської школи в Лондоні, після чого був запрошений у Британське товариство адвокатів.

За матеріалами: love-contra.org

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Борг за липень і серпень
Зібрано Залишилося зібрати
49786грн
10214грн
Потрібно зібрати
60000грн
Залишилося
4дні
Розмістити цей блок в себе на сайті

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: