Гідність

«Багатство й знатність не приносять ніякої гідності». Сократ

Чи багато часу ми присвячуємо, аби розібратись в собі? Зрозуміти, наскільки чесними ми є по відношенню хоча б до себе? Що ми маємо знати і якими життєвими цінностями маємо користуватись, аби не втратити найголовніше, що є в людини – гідність?

Людина живе доти, доки прагне щось робити, не стоїть на місці. Я не хочу говорити про великі матерії на кшталт допомоги всьому людству, або рятування планети. Кожен з нас щось робить для того, аби відчувати свою значущість: ходимо на роботу, допомагаємо рідним і близьким, купуємо хліб стареньким сусідам, протестуємо проти забудови історичних місць, займаємось волонтерством…

І при цьому всьому, намагаємося не втратити головного – гідності. Бо для чесної людини це найважливіше.

Стереотип, який, на жаль, зараз панує в суспільстві, про те що правда в кожного своя, призвів до того, що маємо слабку країну з хворими на нарцисизм українськими політиками. Останні масово штампують нові політичні проекти в погоні за багатством і знатністю, забуваючи про гідність, як основне мірило довіри й поваги до людини.

* * *

Першого травня Комуністична партія святкувала на Хрещатику День солідарності трудящих, а Перший національний транслював виступ Симоненка на всю Україну. У колоні, що рухалась містом, як не дивно, було досить багато молодих людей, які одягли на себе футболки з написами “СССР”, а маленькі діти були в хустинках комсомольців.

Що це?..

Черговий технологічний хід влади, чи загальна втрата гідності усього українського населення, що й досі дозволяє комуністам, проводити акції на головній вулиці країни?

Хоча комуністи вже й не ті – однак сама присутність радянської символіки в країні, що зазнала чи не найбільших жертв тоталітарного режиму КПРС, наводить лише на єдину думку: країна знаходитися у великій моральній кризі.

Чи можемо ми, наприклад, уявити, що подібний захід влаштовують прихильники Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини в Берліні? – Звісно ж ні, бо ця партія вже давно є забороненою законом за злочини, що вчинила по відношенню до людства.

Німці зуміли з гідністю винести такий важкий урок для свого народу й щиро вибачились за ті дії, що їх було вчинені нацистським режимом.

То коли ж ми проявимо гідність до своєї історії? До своїх пращурів, що знищувались тоталітарною машиною?

…І не будемо за 100 гривень на мітингу кричати “слава вождю”, який вийшов на трибуну боротись проти олігархів з годинником за 99 тисяч доларів…

Денис Марчук, Українська правда