«Мені раптом спало на думку, що, оскільки на цю зустріч Тезе приїжджає багато молодих українців, ми повинні дати знак, невеликий знак солідарності», — зазначив в інтерв’ю для Vatican News брат Метью Фестінг.
Він пояснив у цій розмові, чому вирішив відвідати Україну в час Різдва. У роздумах, якими Настоятель екуменічної Спільноти Тезе на зустрічах європейської молоді традиційно ділиться під час вечірньої молитви, була постійна згадка про Україну та про прагнення й свідчення української молоді.
«Я хотів би висловити нашу радість з приводу присутності тисячі українських молодих людей, які приїхали провести ці дні з нами. Ви для нас є знаком надії на мир, яку ми всі носимо в серці», — сказав брат Метью. В Парижі, на традиційній новорічній зустрічі європейської молоді, він вітав 15 тисяч юнаків і дівчат, які від 28 грудня 2025 до 1 січня 2026 року перебували у столиці Франції. «Ми з вами!» — додав він українською мовою.
«Своєю присутністю, — сказав брат Метью в інтерв’ю ватиканським медіа, — юні українці демонструють своє прагнення до миру і прагнення бути частиною європейської сім’ї. Вони виявляють бажання взаємодіяти з іншими молодими людьми — що, можливо, на сьогодні не так легко зробити в Україні». Серед українських юнаків та дівчат більшість становили греко-католики, але були також католики латинського обряду і православні. Ці молоді люди представляли різні реалії: від тих, хто живе в Україні в суворих умовах війни — до тих, хто, рятуючись від війни, виїхав за кордон і живе в Європі як біженці.
Перед Різдвом брат Метью здійснив подорож в Україну. Він відвідав не тільки міста на заході, але й дістався Запоріжжя, наближеного до лінії фронту. Роздуми, що виникли під час цієї подорожі, увійшли в медитації, якими настоятель ділився з європейською молоддю під час їхньої зустрічі в Парижі.
«В Україні — у Львові, Тернополі та Запоріжжі, — сказав він у своєму слові в середу 31 грудня 2025 року, — я зустрів дуже багато мужніх людей, які горювали, але — часто завдяки своїй вірі — підводилися, щоб, як Марія Магдалина, нести іншим добру новину про те, що життя сильніше за смерть. Вони є живими знаками того, що світло, яке ми святкуємо в ці дні Різдва, справді сяє в темряві і що темрява не змогла його загасити».
Українські учасники цьогорічної Європейської зустрічі молоді
Про свою поїздку в Україну та про її значення в контексті приготування до європейської зустрічі молоді брат Метью розповів в інтерв’ю для Світлани Духович.
— Чому Ви вирішили відвідати Україну, де війна ще триває і це досить небезпечно? Як таке рішення відображає покликання Спільноти Тезе?
— Ця ідея виникла досить спонтанно — хоча протягом цього року наші брати вже кілька разів відвідували різні регіони України. Тут, у Парижі, я був присутній на свяченнях єпископа Ігоря Ранці, який є єпископом Паризької єпархії св.Володимира Великого (УГКЦ). Там було багато єпископів, серед яких — єпископ Максим Рябуха, греко-католицький екзарх Донецька, який тепер проживає у Запоріжжі. Мені раптом спало на думку: оскільки на зустріч Тезе приїжджає багато молодих українців, ми повинні дати знак — невеликий знак солідарності; і ми з’ясували, чи ще можна туди поїхати. Виявилося, що так. Тож у суботу ввечері [ред. — 20 грудня] ми вирішили їхати, й у неділю я вже був у літаку до Кракова. Наступного дня ми поїхали до Тернополя, а потім — до Запоріжжя.
Ви запитали, чи я не хвилювався, що це небезпечно? Ні — бо я знаю, що для мене це не небезпечніше, ніж для українців. І якщо ми серйозно ставимося до солідарності, то маємо бути готові до цього. Але я також знав, що наші друзі будуть чесними і не хотітимуть наражати нас на небезпеку. Панувала велика довіра.
Але я вважаю, що для мене це дуже важливе питання, бо наша спільнота була заснована під час війни. Брат Роже, наш засновник, залишив Швейцарію і поїхав до Франції на початку Другої світової. Він прибув до Тезе — місцевості, де було багато страждань. Це стало частиною засновницького досвіду нашої спільноти. І для мене це велике питання нинішнього дня: чи ж не покликані ми бути присутніми в цих ситуаціях війни, де є тріщина в родині людства?
— Яке значення має присутність української молоді на зустрічі в Парижі? Чим вони можуть поділитися з іншими молодими людьми і що можуть почерпнути з цього досвіду?
— Своєю присутністю вони виявляють прагнення миру та бажання бути частиною європейської сім’ї. Вони виявляють бажання взаємодіяти з іншими молодими людьми — що, можливо, на цей час не так легко зробити в Україні. І я сподіваюся, що вони отримають нові сили, щоб далі провадити своє повсякденне життя в таких складних умовах. Я бачу в українцях — і думаю, що нам є чого в них повчитися, — своєрідну стійкість, яка ґрунтується на надії: вони живуть надією, і це дає їм сили витримувати в теперішній ситуації.
— Ви відвідали Запоріжжя — одне з найнебезпечніших міст, яке розташоване дуже близько до лінії фронту. Як цей досвід вплинув на Вашу духовність?
— Було дуже важливим бути там на Різдво. Несподівано я зрозумів, що означає, коли ми говоримо, що Ісус прийшов у світ і був світлом, яке прийшло у світ, світлом, яке світить у темряві, і темрява його не перемогла. Для мене це було дуже важливо, бо там є свідчення, яким живуть християни, — і загалом у ширшому масштабі суспільство: це світло присутнє і світить у темряві.
Наша віра каже нам, що темрява не матиме останнього слова, вона не переможе. І я вважаю, що для мене це був досвід того, як ця трагічна ситуація формує нашу духовність і, в певному сенсі, оновлює нашу віру через тих, кого ми зустрічаємо.
(Фото: Sofia Kostenko)
фінансово.
Щиро дякуємо!
