Дух — надприродна сутність, яка уособлює людське мислення, свідомість, психічні здібності, вища здатність людської душі, за допомогою якої людина пізнає Бога. Людський дух вміщує в себе Божественну благодать, є її провідником для всіх сил душі. Людський дух, згідно Святого Писання, є строрінням Всемогутнього Бога, Його “подихом”, що його Він вдихнув у людину під час її створення: «Тоді Господь Бог утворив чоловіка з земного пороху та вдихнув йому в ніздрі віддих життя, і чоловік став живою істотою» (Буття 2, 7). Отже, дух – це дар Бога, завдяки якому людина є тим, ким вона є.
Згідно Отців Церкви, людський дух не є самостійною частиною душі, ані чимось відмінним від неї. Людський дух нерозривно пов’язаний з душею, завжди з’єднаний з нею, перебуває в ній, становить її вищу сторону. Людський дух є розумним началом в силу чого Отці Церкви часто називають його розумом.
Св. Григорій Ніський, торкаючись співідношення між людським духом і Духом Божим, казав: “Створене за образом, звичайно, в усьому уподібнюється Першообразу, розумовий – розумовому і безтілесне – безтілесному, вільний від всякого часу, як і прообраз, і подібно до нього не має будь-якого просторового виміру, але по властивості природи, є чимсь іншим, ніж Він». На відміну від нествореного Духа Божого, людський дух створений і тому, як і кожне створіння, обмежений. За своєю сутністю Дух Божий абсолютно відрізняється від людського духу, оскільки сама сутність останнього обмежена і конечна.