Чистилище

Чистилище —згідно із вченням Католицької Церкви – стан людини після завершення земного життя (фізичної смерті), коли померлий грішник “очищується” від неспокутованих за життя гріхів, тобто – спокутує їх. Догмат про чистилище прийнято у в 1439 р., підтверджено в 1562.

Католицька Церква вчить: “Ті, що вмирають у ласці й приязні Божій, але ще недосконало очищені, хоча мають запевнення про своє вічне спасіння, після смерті переходять очищення, щоб здобути святість, необхідну для входження до небесної радості” (ККЦ 1030). Охрещена людина, котра згрішила смертним гріхом і отримала прощення в таїнстві Покаяння і Примиреня, або скоїла легкий (щоденний) гріх,  як правило, піддається «тимчасовому» покаранню тут або в майбутньому житті. Це пов’язано з тим, що у таїнстві Покаяння і Примирення людині дарується прощення гріхів, але це таїнство не усуває наслідків гріха. Людина, котра померла в єдності з Богом і Церквою, але обтяжена  подібними гріхами, потрапляє в чистилище, тобто туди, де душі зазнають страждання за гріхи, що, по їх закінченні, дає їм можливість потрапити в небо. Термін перебування в чистилищі – це той час, який необхідний для спокутування неспокутованих протягом земного життя гріхів. Живі близькі померлого можуть скоротити цей термін своїми молитвами, добрими вчинками, а також жертвуючи за померлого отриманий відпуст.
В існування чистилища вірили ще старозавітні євреї, що підтверджує Святе Писання: “Він зібрав, з кожного поголовно, зо 2 000 драхм сріблом, і послав їх у Єрусалим, щоб принести жертву за гріх; тим вельми гарним та благородним вчинком він виявив, що мав на думці воскресіння, – бо якби він не надіявся, що поляглі встануть (з мертвих), зайвим і смішним було б молитися за мертвих. При цьому мав він на увазі прекрасну нагороду для тих, що благочестиво вмирають, – що за свята й благочестива думка! – Тому він і приніс жертву переблагання за мертвих, щоб вони звільнилися від гріха”(2 Макк 12, 43-46).  Виходячи з цього Католицька Церква заохочує молитися за померлих: адже якщо б чистилища не існувало, молитва за померлих втратила би сенс, тому що ті, хто в небі (тріумфуюча Церква) молитви за себе не потребують, а молитва за тих, хто потрапив в пекло вже нічого не може змінити. «Помагаймо їм і пам’ятаймо про них. Якщо сини Йова були очищені жертвою свого отця (Пор. Іов 1, 5.), чому ми сумніваємося, що наші жертви за вмерлих приносять їм певну втіху? Не вагаймося допомагати тим, що відійшли, і жертвуймо за них наші молитви» (Св. Іван Золотоустий, Коментар до І Послання до Коринтян, 41, 5.)
Протестанти (Лютер і Кальвін) рішуче відкидали вчення про чистилище. Православна Церква заперечує існування чистилища. Згідно її вчення стан душ померлих людей – тимчасове очікування вічної радості або вічних мук, всемилосердний Бог  може полегшити вічну долю грішників і навіть вчинити їх співспадкоємцями Царства небесного, якщо за цих грішників будуть старанно молитися ті, що залишилися на землі.