Усе розпочалося в червні 2001 року, з візиту Папи Римського Івана Павла ІІ до України. Рідні сестри Марія Качуровська та Олена Обізюк (на жаль, три роки тому вона спочила в Бозі) із селища Вишнівець, що за 40 кілометрів від Тернополя, жили спокійним життям. Саме тоді жіночки по радіо почули біографію Понтифіка і те, що його мама Емілія Качуровська (Emiliа z Kaczorowskich) є уродженкою Тернопільської області.
„Це ж наша цьоця Міля!” — відразу промайнуло в думках сестер. Спочатку навіть лячно було подумати, що Іван Павло ІІ може бути їхнім двоюрідним братом по маминій лінії, та, поринувши в спогади і співставивши факти, сестри прийшли до висновку: все збігається! Усілякими способами ймовірні українські родичі намагалися достукатися до Папи у намаганні підтвердження чи спростування своїх здогадок. Біографи та папське оточення відкидали усі намагання відібрати в Папи чистокровне польське походження. Проте все засвідчує, що в жилах Івана Павла ІІ таки текла українська кров! І хоча тепер із сестер залишилася лише старша Марія (їй уже 78), яка за цей час зазнала осуду односельчан і недоброзичливців, усе ж вона впевнена, що з ласки Божої рано чи пізно істина восторжествує. А українці повинні не тільки пам’ятати, а й відкрито говорити, що мати найдобрішого із Пап — українка з Кременця.
Божий подвижник
Серед Пап Римських було 195 італійців, 15 французів, 14 греків, 8 сирійців, 10 німців, 5 іспанців, 2 африканці і один українець (по матері) та поляк (по батькові) — Іван Павло ІІ. 264-ий за ліком, Іван Павло ІІ на римському престолі був третім щодо тривалості свого понтифікату: від 16 жовтня 1978 до 2 квітня 2005-го, тобто 26 з половиною років. Здійснивши понад 200 пасторських поїздок, Папа побував у 125 країнах. На аудієнціях прийняв майже 20 мільйонів людей. Він був першим Понтифіком, який умів просити пробачення: перед італійцями — за погане володіння їхньою мовою, перед китайцями — за допущені Католицькою Церквою помилки часів колоніалізму. Просив вибачення в індіанців та африканців, юдеїв — за антисемітизм церкви. 1992 року публічно вибачився перед Галілео Галілеєм, оголосив рішення інквізиції помилковим і реабілітував ученого, повернувши йому «право бути законним сином Церкви». Потім були реабілітовані Джордано Бруно, Савонаролла, Ян Гус і Мартін Лютер Кінг… У зверненні до жінок щиро каявся у співучасті Церкви у їх пригніченні, приніс вибачення за несправедливість і дискримінацію в оплаті праці, кар’єрі і у всьому, що стосується демократичних прав і обов’язків громадян. У 1995 році від імені католицької церкви попросив пробачення за зло, вчинене „братам з інших конфесій”. Визнав провину за „помилки, довершені католицькою церквою у далекому і недавньому минулому”…
Життя Кароля Войтили по праву називають подвижницьким і дивовижним. Він переміг комунізм без єдиного пострілу — силою віри та вмінням переконувати людей, старався розмовляти з віруючими їхньою рідною мовою (Папа знав дев’ять мов, у тому числі добре володів українською).
У жилах Івана Павла ІІ текла українська кров
Тільки на основі свідчень, а не історичного дослідження підтверджується, що мати Кароля Войтили Емілія Качуровська — українського роду.
— Ще підлітком поляки до смерті забили палицями на пасовиську молодшого брата нашої бабці Соломії, — розповідає вишнівчанка Марія Качуровська. — Складні були часи, багато віків тривала ворожнеча між поляками й українцями, кожен ревно відстоював свою правоту… Бабця ж затаїла ненависть назавжди. І коли Емілія першою з дітей вийшла заміж за поляка Кароля Войтилу, бабця з дідом її навіть не благословили…
Емілія, найстарша з дітей Качуровських, народилася 26 березня 1884 року. На жаль, ніхто достеменно не вивчав у Кременці церковних метричних книг, і невідомо чи зберігся запис про хрещення Емілії (безперечно, що там би мали бути дані як про батьків, так і про хресних). Та й чи зберігся запис про народження її батьків, зокрема, матері Соломії, яка хоч і народилася у селі Людвище приблизно у 1860-их роках, але похована у Кременці? Ніхто не знає чи зберігся надгробок, адже батько Марії Качуровської (помер 1979 року) частенько навідувався з Вишнівця на могилу своєї матері у Кременці, проте дітей з собою не брав…
У ті часи, якщо в змішаних шлюбах народжувалася донька, то отримувала національність по материнській лінії, якщо син — по батьківській. Так сталося і з українкою Емілією Качуровською, яка на території Польщі, у містечку Вадовіце, народила 18 травня 1920 року від поляка Кароля Войтили сина Кароля-молодшого.
— Наша бабця Соломія народила п’ятеро діточок: Емілію, Поліну, Марію, Івана і наймолодшого Володимира, нашого батька, — додає Марія Качуровська. — Різниця між першою і п’ятою дитиною була відчутною. Тато наш народився в 1907 році, а три роки перед тим Емілія народила свого старшого сина (у неї було троє дітей). Та й Міля вийшла заміж за Кароля Войтилу-старшого, коли їй ще не було й 17-ти. Між братами Едмундом та Каролем також різниця в 16 років. Чого тільки в житті не буває… Не збереглася у Кременці й хата, в якій колись жила родина Соломії та Василя Качуровських, нашої бабці та дідуся.
Звичайно, офіцер Війська Польського у відставці Кароль Войтила-старший та його дружина Емілія навряд чи могли уявити, що їхній другий син стане главою Римо-католицької церкви. Це набожне подружжя зазнало чимало горя: втратило дочку, й поява на світ маленького Кароля, якого пестливо називали Лелеком, згладило трохи горе батьків… Та у 1929 році, 13 квітня, смерть знову прийшла в їхній дім: померла Емілія, проживши на білому світі лише 45 років. А коли майбутньому Папі виповнилося 12-ть, помер його старший брат, 26-літній Едмунд, який після закінчення у 1930 році медичного факультету Ягеллонського університету працював лікарем у містечку Бєльсько-Бяла і під час епідемії скарлатини заразився від пацієнтів.
У 1978 роцi, відразу ж пiсля обрання Кароля Войтили Папою, Борис Филипчак в iнтерв’ю українськiй газетi „Нова зоря”, що виходить у США, стверджував, що мати Папи Емiлiя Качуровська походить з Тернопiльщини. Знав вiн це достеменно, бо здобував медичну освiту в Ягеллонському унiверситетi саме у той час, коли там вчився Едмунд Войтила, старший брат майбутнього Папи. Борис Филипчак не тiльки був однокурсником Едмунда, а й його близьким приятелем. По закiнченнi університету вони навiть працювали в одному шпиталi. Едмунд не раз брав до шпиталю Кароля — малий ставив рiзнi кумеднi сценки перед хворими, тож Борис Филипчак був добре знайомий i з ним.
— Усе це непросто, — визнає Марія Качуровська. — В Мілі двоє старших дітей повмирали. Тітка Поля вийшла заміж за російського солдата і виїхала в Орел. Зв’язки з нею ми втратили. Наймолодший Кароль усамітнився в релігії. В Івана були донька і син. Більше про них нічого не знаємо. У цьоці Марусі був один син, який помер. Усі Качуровські були красивими. Поля була світлою, схожою на бабцю, а ось Емілія, батько наш, тато Іван та тітка Маруся були смаглявими, як циганчуки. Вродою вдалися до діда Василя. Що ж до тітки Марії, то в юності вона двічі ставала, як би тепер сказали, “Міс Кременець”…
Коли говорив українською, не відчувалося навіть акценту
Приїзд Папи в Україну 23-27 червня 2001 року запам’ятався надзвичайною атмосферою добра й любові. Незважаючи на поважний вік і послаблення на силах, Папа під час свого п’ятиденного перебування в Україні своїми хвилюючими зверненнями і проповідями вселив у серця українців надію. Саме під час історичного візиту Понтифіка виявилася його близькість до нашого народу. „Я довго очікував цього візиту й ревно молився, щоб він міг здійснитися. Нарешті з глибоким хвилюванням і радістю я зміг поцілувати улюблену землю України. Дякую Господу за цей дар, яким Він мене сьогодні обдарував”, — такими були його перші слова тоді.
— Є багато свідчень, що на зустрічах з українцями він наголошував, що його мати — українка з Кременця, — констатує двоюрідна сестра Івана Павла ІІ. — Я маленькою бачила фотографії Кароля, які надсилала тітка Емілія тітці Марії. Хоч мати їхня, а моя бабуся, була категоричною, сестри листувалися. Лихоліття Другої світової знищило весь родинний фотоархів. Добре знаю, що тітка Міля навчала маленького Кароля, якому легко давалися мови, української. Шкода, що це тривало лише вісім років, — стільки вона прожила разом з наймолодшим синочком. І ті уроки української, мабуть, відновилися в пам’яті, коли Папа відвідав Україну. Кожен підмітив, як він правильно ставив наголоси, майже не відчувалося акценту. Звідкіля це? Тільки з українських першооснов.
Якесь чуття було в мого тата, бо неспроста, гадаю, перед моїм заміжжям він попросив мене залишити за собою дівоче прізвище Качуровська. Мій чоловік не перечив. Лише недавно я задумалася над батьковими словами… Кароль Войтила тоді був уже в сані єпископа, але про це ніхто з нашої родини не знав. Може, у батьковому благанні було якесь Боже провидіння?..
До України Іван Павло ІІ приїхав підготовленим: досконало знав українську історію — як Церкви, так і держави, згадав Кардинала Йосифа Сліпого — „героїчного сповідника віри, який зазнав суворого ув’язнення аж протягом 18 років”, цитував Тараса Шевченка, пригадував Григорія Сковороду: „Усе проминає, але наприкінці всього залишається любов. Усе проминає за винятком Бога і любові”. Ніхто так відверто і з такою пошаною, любов’ю, добротою та з таким моральним авторитетом не говорив до України і про Україну, як Блаженний Папа Іван Павло ІІ. А на завершення візиту з особливою теплотою сказав українською: „Без Бога не зможете зробити нічого доброго. З Його допомогою, навпаки – ви зможете сміливо вийти назустріч усім викликам сьогодення…”
«Чистокровне походження — також велика політика, хоча й нечесна»
— Ми різними способами намагалися передати вісточку про себе. Але ті, кого ми просили і які реально могли це зробити, ніби ненароком чомусь забували. Інші ж робили все, щоб Папа про це не дізнався, — констатує пані Марія. — Ми ж із сестрою, наївні, чекали якогось дива, не знаючи і не вірячи, що чистокровне походження — також велика політика, хоча й нечесна. У мене є фото, на якому отець Володимир з Великих Мостів, що на Львівщині, передав наш лист Папі. Чи прочитав його Святійший Отець, зболений і немічний в останні роки життя? Та, як би там не було, усе ж Кременець заслуговує на відзначення і увіковічення постаті Папи Римського Івана Павла ІІ також в особі Емілії Качуровської — матері першого і єдиного Папи Римського-слов’янина.
Якби ми були євреями, то про те, хто мати Івана Павла ІІ, давно знав би весь світ. Як і про те, що маємо унікальні вишивки, писанки, пісні (їх понад 300 тисяч — найбільше серед усіх народів). На жаль, не вміємо себе показати і відстояти у світовій спільноті. Чомусь…
фінансово.
Щиро дякуємо!
