*Ґаджет (англ. gadget, пристрій) — як правило, цікава технічна новинка у вигляді якогось пристрою або іншого засобу, що поєднує в собі високі технології та цілком реальне застосування.
Я працюю з людьми. Не раз доводиться зустрічати дуже дивних і дуже нормальних, добре освічених і простих робітників, самовпевнених і тих, які шукають поради. Люди різні. І користуються різними ґаджетами. Ще кілька років тому найчастіше серед натільних оздоб привертали увагу обручки-розарії (срібні, золоті, зі сплавів), розп’яття на ланцюжках та різні медальйони (Непорочної Марії, святого Бенедикта). А тепер вони раптом кудись поділися. Ба більше, їм на зміну прийшли інші – перстень Атлантів, інь-янь, хорус, хамса і всіляке таке. Чому ґаджети? Бо саме так воно нині сприймається: як технічна «примочка», тільки не для смартфона, а для душі/духа/біополя.
Фахівці кажуть: у багатьох опитуваннях респонденти зазначають, що для них натільний хрестик/медальйон – це передусім оздоба. Такий собі древній ґаджет, який діє за принципом амулета, захищає від поганого, і взагалі. Чи існує обов’язок носити хрестик або медальйон? Здається, обов’язку як такого в католиків немає. Просто похвальна традиція. Звичка. А може, щось більше? Наприклад, свідчення віри.
В Єгипті католика (Коптська Церква) впізнати дуже легко. У них там татуювання хреста на руці. Трохи небезпечно в разі переслідувань, його ж не знімеш із себе, так як хрестик на ланцюжку; та що поробиш – назвався грибом, лізь у кошик. Назвався християнином – будь ним. У Європі близько 40% віруючих – католики. Цікаво, скільки з нас – приховані віруючі? А скільки принципових, таких, які не соромляться своєї віри та відважно її демонструють? Сповідання певної релігії – це приватна справа кожного. Так само, як проповідування і давання свідчень – приватна справа кожного віруючого.
Іронія полягає в тому, що молодій людині легше натягти перстень атлантів, ніж сидіти в автобусі перебираючи пацьорки Розарію. Легше поскозуватися, скільки навколо невіруючих або агностиків, ніж продемонструвати їм свою віру. Папа Йоан Павло ІІ дуже часто повторював, що в наш час свідчення світських має величезну цінність. Натільний хрестик – один з елементів. Але тільки тоді, коли це символі віри, а не просто застарілий ґаджет. Хрестик на шиї не є запорукою віри, але віра може бути запорукою хрестика. І католика тоді легше впізнати. А анонімні віруючі в сучасному світі – це не так уже й добре, адже Церква – це спільнота, і добре буває знати, що «свої» десь поруч.
_________________________________________________________
У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
