Свята та святі

«Найкраще вшанування Непорочної – це…»

14 Серпня 2012, 10:56 1166

До літургійного спомину св.Максиміліана Марії Кольбе – трошки з його конференцій, аби ближче пізнати цього святого. Як він думав, чим жив, чого прагнув.


«Не одному спадає на думку, щоб ото ревніше працювати, щоби поган якнайбільше навернути, а через це і славу Божу збільшити, отож із цим наміром іншим зауважує, виправляє їх. Хотів би всіх виправити в ревності, в умертвленнях, а тільки ось собі самому якось важко виправитися. Отож, коли така думка прийде, то не інших виправляти, а самому ще більше віддатися Непорочній і себе виправити, щоби стати ще досконалішим знаряддям у Її руці.»

«…пригадаймо [свої постанови], аби освіжити їх, бо ми такі слабкі й бідні, що часто забуваємо щойно обіцяне і твердо вирішене.
Ми маємо з усіх сил старатися, щоб не зійти зі шляху надприродного на природний, а це так легко.
Як же розпізнати, чи не дієш з природних приводів?
Ото коли нема вже того миру душі, свободи серця, які випливають зі згоди з волею Непорочної, а є похапливість, гарячковість, метушня, неспокій, сум – це, власне, ознака, що ми збочили з надприродного шляху.»

«Треба старатися зберігати добре мовчання, бо тільки завдяки зосередженості духа дістаємо від Бога багато благодатей».

«Тепер ось проголошено догмат [про Непорочне Зачаття Пресвятої Діви Марії], і що – вже справу закінчено, складаємо руки і спочиваємо, так?… О ні, ніколи! Саме тепер потрібно забратися до роботи, аби по цілому світі поширити і проголосити, і в кожній душі прищепити цю побожність Непорочного Зачаття. Праці безліч – аби всі пізнали й полюбили Непорочну!»

«Нерідко послух дається тяжко, відчуваєш спротив – природа протестує; але тут не про природу йдеться, тут ідеться про волю Божу. Воля так хоче – і все в порядку, і тоді є любов. Не плутайте почуття з любов’ю, що, мовляв, як є почуття, то є і любов, а як почуття нема, то й любові нема. Це не так.»

«Найкраще вшанування Непорочної – це не відмовляння численних молитов, а просте ставлення дитини до Матері.»

«Ісуса ростила Пресвята Діва, Вона годувала Його власними грудьми. Він був Їй слухняний навіть і протягом своєї трирічної апостольської праці і не раз підкреслював, що чинить волю Отця свого. Господь Ісус від Пресвятої Марії народився, потребував Її допомоги. Вона Його виховала, вигодувала, багато для Нього натрудилася.
Ну і що ж залишається?
Дозволити Пресвятій Діві виховувати себе!…»

[Щодо «безпосередньої» побожності до Спасителя або Трійці, яка нібито «виключає» Марію з ушанування] «Не потрібно без кінця говорити тільки про Пресвяту Діву, аби не виключати Її. Це ж таке очевидне. Наприклад, входячи до їдальні, ми не розмірковуємо про столи, які там стоять; а якби хтось нас запитав, чи ми сподіваємося знайти столи в їдальні, то ми б такому відповіли з подивом, що, зрештою, інакше собі їдальні не уявляємо… Тому наперед припускається, що хоч би деякі святі й не говорили безпосередньо про Пресвяту Діву, то, однак, не мали наміру Її оминати… Їмо за столами, спимо на ліжках, і не роздумуємо про це спеціально, бо чим більше щось саме по собі зрозуміле, тим менше воно підкреслюється».

[У друкарні «Лицаря Непорочної»] «Все це, на що дивимося, все, що нас оточує, – нехай нам завжди мовить про Господа Бога… Отаке порівняння: бачимо мотор – стоїть мертвий, не рухається. Чого йому бракує, аби запрацював? Треба дати йому бензину, мастила, впустити повітря, і він почне працювати. Подібно і з нашою душею: вона немовби майстерно збудована машина. І якщо говорити про добрі вчинки, то самі по собі ми, як оця купа залізяччя, нічого зробити не можемо. Лише коли прийде благодать Божа – душа оживе і стає спроможна до дії.»

«Здобути цілий світ для Непорочної – ось мета нас усіх і кожного зокрема.
Якби ми до цієї мети не годилися, Непорочна нас би не покликала, а якби покликала, то вчинила би нерозсудливо, було би це нелогічно. Натомість Вона завжди діє розсудливо і логічно.
До цієї мети провадять два шляхи: власні сили і сила Божа. Залежить, яким шляхом підемо…
Ангел у раю згрішив, коли мовив: як не стану слухати Бога, то буду рівний Богові. І вочевидь упав на дно прірви, бо Господь Бог брехні не підтримує. Якщо причина є нулем (тобто покладання на власні сили), то і наслідок буде нулем.
Те ж саме і зараз повторюється. На себе покладатимемося чи на Господа Бога? Якщо на себе не покладаємося, то можемо й мусимо цю мету осягнути!
Якщо покладемося на Бога, то все зможемо. Хіба ж Бог – обмежений? Хіба може тільки малі речі робити, а великих – ні?»

«Свята Схоластика якось спитала свого брата, св.Бенедикта: що треба робити, аби стати святим. Той їй відказав, що треба хотіти. Якщо хтось хоче освятитися, то Бог дасть йому благодать. Отож святим стане той, хто хотів ним стати.»

«Ви можете багато доброго і багато поганого зробити своїм прикладом. І тому потрібно розпочати нове життя, нову працю над собою, і щодня розпочинати її заново. Чи давання доброго прикладу є обов’язком? Так. Усі довколишні мають право жадати, і хочуть доброго прикладу, а той, хто не дає доброго прикладу, грішить не тільки перед Господом Богом, а й перед усіма ближніми – тобто чинить гріхи інших. Постійно оновлюймося.»

«Кожну працю потрібно скроплювати молитвою.»

«Жодна спокуса не є гріхом. Хоч би спокуса тривала не знаю як довго, то гріхом не є, але, загалом беручи, як душа противиться, то це – поле для заслуг. Щодо способу боротьби, то не бавитися в сумніви і нервування, а зі спокоєм віддатися Непорочній і нічого собі з цього не робити, просто не мати на це часу, бути зайнятим чимось іншим. Інколи хтось цим переймається і засмучується. Отож не треба цим непокоїтися і турбуватися, бо сатана хоче так душу тільки вимучити. Повторюю, що жодна спокуса не завдасть шкоди душі, якщо на це немає дозволу з нашого боку.»

«Звичайні люди на світі оцінюють працю, виходячи з зусиль і видимих наслідків. Господь Бог же судить інакше, а саме – з чистоти наміру, з яким людина працює. Один інтенсивно працює, наслідки очевидні, і він цим задоволений, але намір має менш чистий. Попри результати його праці, Непорочна не буде нею задоволена… Непорочна дивиться на серце – на волю.»

«Господь Бог не вимірює молитву метрами, її цінність не залежить від кількості прочитаних розаріїв чи коронок. Суть молитви, згідно з катехізисом, становить піднесення думки й душі до Бога. Піднесення нашої волі до Бога – тобто з’єднання нашої волі з волею Непорочної – становить найвищу молитву».

[Щодо закидів протестантів про надмірне вшанування Марії у католиків] «Ми маємо старатися зрозуміти, ким є Марія, а допіру потім зможемо сказати, чи наша пошана до Неї є надмірна.»

Переклад за виданням: Konferencje świętego Maksymiliana Marii Kolbego. Wydawnictwo OO.Franciszkanów, Niepokalanów 1990.

Фото: пам’ятник о.Кольбе в Терезіні (Польща).

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity