Радісні Таємниці
Розарій – це секрет успіху в двадцятьох розділах. Якщо я хочу досягти в житті успіху, то, замислюючись над кожною Таємницею Розарію, маю порівняти, як я вирішую поставлені життям завдання, з тим, як їх вирішують Ісус і Діва Марія.
Чимало моїх сучасників соромляться молитися Розарій. Але чого б це я мав соромитися слів, звернених Божим Посланцем – Гавриїлом – до Матері нашого Бога?!
1. Благовіщення.
Наше життя тече, подібно до кола Розарію, і в цьому колі Благовіщення – то спілкування з Ангелом-хранителем і прийняття якогось завдання. Усі ми покликані до святості, але чому ж усі не стаємо святими?? Бог хоче, щоб ми усі були досконалі. Аби досягти цього, потрібно братися за величезний труд очищення. Щоранку до мене приходить мій Ангел-хранитель – мій Гавриїл – і каже до мене: «Ти отримав благодать у Господа. Людина, яка народиться в тобі, зватиметься Сином Божим».
Там, у Назареті, Марія занепокоєно питає:
– Як же це станеться, коли я мужа не знаю?
– Не турбуйся, – відказує Ангел. – Твоя справа – лише погодитися, а решта – справа Святого Духа.
– Ось я, раба Господня, – каже Марія. – Нехай станеться зо Мною за Твоїм словом (пор. Лк 1,38).
Дякую Тобі за ці слова, Маріє. Ними Ти навчила нас приводити Бога на землю.
Сьогоднішній день може виявитися останнім шансом у моєму житті. Завтра я можу вже не прокинутися.
Дякую Тобі, Господи, за те завдання, яке Ти доручаєш мені сьогодні. Що важче воно, то більше я Тобі дякую за довіру, якою Ти мене обдаровуєш. Я готовий виконати Твою волю. Я зрозумів, чого Ти хочеш від мене! Я дозволяю Тобі себе провадити.
2. Відвідання Дівою Марією Єлизавети.
Марія прийняла завдання. Дізнавшись, що народить Божого Сина, Вона одразу ж пішла служити людям.
Якщо хочеш дізнатися, наскільки Бог присутній у твоєму серці, – подивися, який ти слуга. Християни, тобто ми – послідовники Христа, – мають служити, а не очікувати того, щоби нам служили.
Роздумуючи над Таємницею Відвідання, ми бачимо двох жінок у благословенному стані. Марія зачала, бувши незаміжньою дівчиною, Єлизавета – у старості. Обидві ситуації в людських очах були важкі для розуміння, і тим не менше, жодна з цих жінок не подумувала позбутися вагітності.
П’ята і шоста Заповіді – центр Декалогу. Тут людина найближче стоїть біля свого Творця. Вона може дати життя і забрати його. Тому сатана найсильніше атакує саме на цій ділянці фронту.
Ця таємниця говорить нам також і про те, що непогано б відвідати когось зі своїх рідних, аби вислухати, чого він від нас очікує. Інколи можна жити з кимсь під одним дахом і жодного разу не «відвідати» його. Можливо, від того, що я підійду з любов’ю, залежить життя не однієї людини. Тільки любов відкриває очі сліпим!
3. Народження Господа Христа.
Як це чудово, що ми щороку святкуємо Різдво Христове! І можемо помітити, як сильно віддаляємося від Вифлеємської печери.
Досягнення цивілізації дедалі більше віддаляють людей одне від одного. Людина може реалізуватися тільки тоді, коли вона сама творить. А багато що у нашому житті, особливо телебачення, перетворює нас на споживачів.
Любове моя! Чому Ти не хочеш народитися в моєму домі? Відповідь однозначна: Я ніколи не зможу народитися в домі, де єдиним богом є гроші. Святе Сімейство було найщасливішою родиною на світі, бо в їхньому домі був Ісус. У цьому домі не було ніяких зайвих меблів. А сьогодні чимало сімей кажуть, що вони «не мають умов». Чи зустрічав ти сім’ю, яка має гірші умови для прийняття дитини, ніж Святе Сімейство?
Мамусю, я не хочу твоїх грошей! Не хочу ніякого комфорту, я хочу тільки твоєї любові, я хочу тільки тебе!
4. Жертвування Немовляти Ісуса Богові.
«Складаємо на Твоїм столі все, що приносим, все, що ми маєм, хоч і так споконвіку все – Твоє».
Принесення в жертву, посвячення – це віддання чогось, це звільнення чогось або когось від мого егоїстичного полону.
Істинні шанувальники Бога випромінюють радість і життя. А ідолопоклонники поширюють довкола себе атмосферу смерті й безглуздості. Бог і Молох однаково вимагали для себе первородних дітей. Ось тільки Богові Живому дітей присвячували, аби ті жили, а Молохові кидали жертви у розжарену піч. І ці практики не відійшли в минуле безповоротно. Убивство власних дітей на догоду якимось ідеалам продовжується до сьогоднішнього дня й навіть збільшується.
«Милості хочу, а не жертви, – каже Господь, – і згоди на те, що Я сам забираю. Знай, що Я це роблю для твого блага. Пожертвуй Мені на вівтарі своє найбільше прагнення, і це звільнить тебе. Я – Всемогутній».
Візьми у мене все, лиш Себе не забирай. А якщо я збунтуюся, що Ти все забираєш у мене, – прошу, не звертай уваги на мої протести!
5. Знайдення Сина Божого у Храмі
Людська історія – це один тривалий пошук: пошук людини Богом. У багатьох із нас християнство асоціюється з відвіданням недільної Служби та участю в святкових молебнях. Насправді ж Свята Меса, Святе Причастя – то не обов’язок, а благодать. Повсякденні справи ми стараємося вирішити самі, без Бога. Ось і маємо в житті те, що маємо.
Є одна, наймудріша на світі школа. У ній можуть навчатися всі: безграмотні, сліпі, глухі – буквально всі. Достатньо прийти до храму і стати навколішки перед Лицем Божим. Не треба нічого говорити, адже Він усе про нас знає. Потрібно лишень чекати – з простягненими руками й відкритим серцем. Інколи п’ять хвилин, інколи годину – по-різному. Знаю одне: до мене обов’язково прийде та звістка, яка саме зараз буде для мене найважливіша.
Я розумію це, Господи. Але що сказати людям, щоб і вони могли знайти Тебе у храмі?
Відповідь завжди одна: нічого.
Вифлеємська зірка нічого не говорила, тільки світила і вказувала шлях до Ісуса.
За матеріалами: Брат Солнце
Ян Будяшек (Jan Budziaszek) – польський музикант, перкусіоніст групи «Скальди». Народився 1945 року в Кракові, за освітою технік-хімік, музичної освіти не має, грає зі шкільних років. Провадить реколекції для музикантів та молоді, відкрито свідчить про своє навернення і любов до Розарієвої молитви.