Джеймс Тіссо. Невже ви не могли чувати зі Мною хоч одну годину?
Скорботні таємниці
Після Радісних і Світлих таємниць Розарію настає черга Скорботних.
1. Ісус у Гетсиманському саду
Хочеш разом зі Мною рятувати світ? Хочеш миру?
Тоді ти маєш прийняти на себе ненависть і несправедливість усього світу і спалити її в собі. Ти не повинен відбивати зло, інакше воно знову кружлятиме поміж людьми.
Тієї страшної ночі в Гетсиманському саду сатана приступив до Ісуса і показав Йому людей, які найбільше Його ненавидять, зневажають і завдають найбільшого болю. І запитав: і за цих Ти також хочеш віддати своє життя у муках? Ти повністю цього певен?
А ти, людино, подумай, чи справді ти хочеш бути християнином, Моїм послідовником? Ти можеш відмовитися. Багато хто відмовляється. Це ті, хто хотів би виграти дистанцію без боротьби. Подумай!
Чи готовий ти вже сьогодні віддати своє життя за жінку, за друга, за людину, якій усього кілька днів від народження, за всіх тих, кого ти зустрічаєш на своєму шляху?
Весь секрет полягає у погодженні з волею Божою.
Знаю, Господи, що Ти можеш відвести від мене цю чашу, але нехай сповниться не моя, а Твоя воля!
2. Бичування
У молитві Розарію на шляху досягнення успіху постає ще одна таємниця, яка говорить нам про бичування, страждання, хвороби, а отже – про прийняття несправедливих ударів, тому що хтось зараз потребує моєї жертви.
Тебе коли-небудь бичували? Тебе били несправедливо? Поглянь довкола, скількох б’ють. І в кожному – Я. А ти кажеш, що любиш Мене. Себе ти любиш, славу любиш, а не Мене.
Жертва складається з любові й страждання. Якщо в тебе немає страждання, потрібно з’єднатися зі стражданням іншого, щоби жертва була повна. Шукай хворих, стражденних, усіма полишених. Хворі дають страждання, а ми – труд.
Хтось мудрий зазначив, що сила християнства – це хворі. Їхня молитва – найсильніша.
У Матері Терези з Калькутти постала геніальна ідея, завдяки якій кожна черниця її ордену набула власного «опікуна», прикованого хворобою до ліжка, який постійно за неї молиться.
От би й мені знайти такого опікуна, такого молитовника, який допомагав би мені у справах.
3. Вінчання Ісуса терновим вінком
Ніщо так не ранить, як людська зневага. Я теж хотів би проголошувати, що я – за Ісуса, але ж що на це скажуть люди?
У нашому житті все відбувається так: хочеш володіти земними благами? Тоді ти не повинен говорити про Ісуса, а маєш поставити пляшку горілки, кому треба. І так далі.
А інакше – як же до тебе поставляться? І завжди ми більше піклуємося про свою репутацію, ніж про якусь ідею.
А ти пробував інакше? Перевір – а раптом вийде! Спробуй ні до кого не підлизуватися. Будь собою і живи тією правдою, яку почерпнув від Бога. Спробуй!
Потурбуйся насамперед про Царство Боже і його правду, а все інше додасться (пор. Мт 6,33).
Вчителю мій! Навіщо Ти дав так себе принижувати, плювати в Тебе, знущатися над Тобою? Тепер і я маю слідувати за Твоїм прикладом? Навіщо??
«Не бійся! Довірся Мені. Бо Я переміг світ.»
Як же це важко! Але все одно – Ісусе, я уповаю на Тебе.
Ісусе, я довіряю Тобі, навіть якщо весь світ засумнівається!
4. Хресна дорога Ісуса
Кожен з нас несе хрест, і кожному з нас видається, ніби його хрест – найважчий. І тільки коли помітиш, що хрест того, хто йде поруч, важчий за твій, – стає легше.
Людина ніколи не знає, скільки в ній сили. А переконатися в тому, що ти сильний, можна лише тоді, коли допоможеш комусь іншому підвестися.
Вчителю мій! Чому я постійно нарікаю, чому кажу, що прийму з радістю хрест, який Ти мені даси, але той, який я несу зараз, благаю забрати?
«Хто не несе свого хреста, а слідує за Мною, не може бути Моїм учнем» (Лк 14,27).
Ти спроможний своїм хрестом спасати людей, тільки візьми його з довірою в руки й поцілуй.
Господи! Який був би з мене учень, якби я тільки те й робив, що боровся зі своїм хрестом!..
Вчіться носити тягарі одне одного, Я шукаю таких, як Симон Киринеянин. Такий Симон не обов’язково має бути силачем. Це може бути Симон, який без нарікань, мовчки приймає в дусі чийсь хрест.
Господи, навчи мене не шукати Симона Киринеянина, а бути ним. Навчи мене розуміти, а не шукати зрозуміння, навчи мене любити, а не шукати любові.
5. Смерть Господня на хресті
Першим християнам досить було побачити зображення розіп’ятого Ісуса, щоби пережити потрясіння. За двадцять століть християнства ми дійшли до того, що дивимося на розп’яття Ісуса без будь-яких емоцій, і нам це здається цілком нормальним.
Варто було чекати двадцять століть, аби сестра Фаустина Ковальська нагадала світові одну вельми суттєві деталь – те, що відбулося на хресті.
«О Крове і водо, що вилилися з Пресвятого Серця Ісуса як джерело милосердя для нас, – довіряю Тобі».
Тільки кров і вода, яка бризне з твого серця, може зцілити зір і душу того, хто всаджує в тебе цей меч.
Ти – єдиний шанс навернення до Бога для людини, яка скоїла щодо тебе зло.
Все залежить від того, що виллється з твого серця: ненависть і бажання помсти – чи прощення.
Прощення – найскладніший вид любові.
Тільки любов може перемогти зло й ненависть.
Християнство – це те тільки навернення когось. Насамперед – це віддання самого себе, свого здоров’я, життя заради спасіння іншої людини.
Подивися: святий Максиміліан, Матір Тереза Калькутська, отець Олександр Мень…
За матеріалами: Брат Солнце
фінансово.
Щиро дякуємо!
