Ти є радістю Бога

Роздуми до Слова Божого на четвер ХХХІ звичайного тижня, рік ІІ

Підходили до Ісуса всі митники та грішники, щоби послухати Його. І нарікали фарисеї та книжники, говорячи, що Він грішників приймає і з ними їсть. А Він розповів їм ось таку притчу, кажучи: «Який чоловік із вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не лишає дев’яносто дев’ять у пустелі та не йде за тією, що загубилася, доки не знайде її? І, знайшовши, бере на свої плечі, радіючи, і, прийшовши до хати, він скликає друзів і сусідів, кажучи їм: “Радійте зі мною, бо я знайшов мою вівцю, яка загубилася”. Кажу вам, що за одного грішника, який кається, радість на небі буде більша, ніж за дев’яноста дев’ятьма праведниками, які не потребують покаяння. Або яка жінка, маючи десять драхм, якщо загубила одну драхму, не запалює світильника і не замітає хати, шукаючи пильно, доки не знайде? А знайшовши, скликає приятельок і сусідок, кажучи: “Радійте зі мною, бо я знайшла драхму, що загубилася”. Такою, кажу вам, буває радість у Божих ангелів за одного грішника, який кається».

Лк 15, 4-7

Як нам узагалі зрозуміти цю таємницю — Бог шукає людину? Чи Бог мусить щось або когось шукати? Чи Він не знає, де хто заховався?

Ця небезпечна «гра у хованки» розпочалася досить давно. Не вдаючись у подробиці, прочитаймо третій розділ Книги Буття:

Тоді Господь Бог покликав чоловіка і спитав його: «Де ти?» Той відповів: «Я чув Твою луну у саду й злякався, бо я нагий, тож і сховався» (Бут 2, 9-10).

Від того моменту розпочалися Божі пошуки. Від того моменту Його вуста невпинно кличуть: «Де ти?» Добре бути не тільки ВИНАХОДОМ Бога, але і Його ЗНАХІДКОЮ. Драма Адама полягала в тому, що Він не сказав, де саме сховався, не захотів відкрити Богові місце свого маскування…

Притча про загублену вівцю не тільки розповідає про пошуки Бога, а й говорить про те, як довго вони триватимуть:

Поки її не знайде…

О, наш Господь — невтомний Шукач! Пошуки людини — Божа слабкість:

Саме для тебе Ісус втомлений дорогою. Знаємо Ісуса — міць Божу, і знаємо Ісуса — слабкість Божу. Ісус міцний та Ісус слабкий. Сотворила Тебе міць Христа, а слабкість Христа відтворила Тебе. Міць Христа робить так, що те, чого не існувало, існує; а слабкість Христа — що те, що існувало, не загине. Через міць свою сотворив нас, в слабкості своїй шукає нас (св. Августин, In Ioannes 15, 6-7).

“ Добре бути не тільки винаходом Бога, але і Його знахідкою

У євангельському тексті тричі сказано про пошуки, і тричі розповіді про ці пошуки містять у собі грецьке слово еуріско — знаходити. Від дієслова еуріско походить слово ЕУРІКА. Саме його вигукнув Архімед, відкривши гідростатичний закон. Наскільки більшою є радість Бога, коли Він знаходить тебе! Ти є не тільки винаходом Бога, але і Його знахідкою. Наш Господь вартий більшого, ніж Нобелівської премії, за такий винахід. Він вартий того, щоб ти Його прославив.

Так само тричі натрапляємо на слово, яке описує радість: харіс. Знахідка Бога є причиною Його радості. Ти є радістю Бога. Коли Бог знаходить тебе, то каже: «Ти моя радість!»

Або котра жінка, маючи десять драхм і одну загубивши, не засвітить світла, не замітатиме своєї хати й не шукатиме її старанно, поки не знайде? А знайшовши, скличе подруг і сусідок та їм каже: «Радійте зо мною, бо я знайшла ту драхму, що була загубила». Отак, кажу вам, буває між ангелами Божими радість над одним грішником, що кається.

Чому грішника порівнюють із драхмою? У давнину на монетах вибивали зображення володаря певного регіону — царя, кесаря. Це вказувало на власність. Кожен із нас також має на собі образ, Божий образ, який вказує на нашу приналежність до Нього:

Тож сказав Бог: «Сотворімо людину на Наш образ і на Нашу подобу, і нехай вона панує над рибою морською, над птаством небесним, над скотиною, над усіма дикими звірами й над усіма плазунами, що повзають на землі». І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх (Бут 1, 27).

Хто є образом Бога, якщо не Його Єдинородний Син, про Якого так і написано: «Він образ Бога невидимого» (Кол 1,15), — або в іншому місці: «Він відблиск Його слави, образ Його істоти» (Євр 1,3)? Саме так на створення людини дивилися Отці Церкви. Бути створеним на образ Бога — це покликання бути як Його Син, Котрий став подібним до нас, щоб ми могли бути подібні до Нього навіть у нашій людській природі! У такому світлі можемо краще зрозуміти слова Ісуса: «Віддайте кесареві те, що належить кесарю, а Богу те, що належить Богові».

Загублена драхма — це загублений Образ! Вірменський єпископ, Католікос Нершеш Шнорхалі, віршами коментуючи притчу про драхму, пише: Твій царський образ, що його Ти залишив на людському обличчі, я закопав глибоко в гною гріха через підступи злого.

А згадуваний уже єпископ Міланський св. Амвросій вигукує радісно: Багатством Церкви є образ Царя!

Дух Святий, який веде Церкву, є Тим, хто прагне в тобі відшукати образ Сина, образ, на який сотворив тебе Отець!