Фото: religia.tv
Повідомлення зі змістом «Кінець світу — Папою став єзуїт» я отримав опісля обрання аргентинського кардинала Хорхе Маріо Берґольйо, першого в історії Римо-Католицької Церкви єпископа Рима, який походить із Нового світу, першого єзуїта та першого Папи з іменем Франциск, — ділиться враженнями Марек Блаза SJ.
Власне, вже з першої хвилини, коли він з’явився на балконі, було видно, що це єзуїт. По-перше, вбраний без жодних лишніх оздоб, навіть без стули, яку заклав тільки на благословення Urbi et Orbi. По-друге, привітав людей словами: «Добрий вечір» — це було вираженням того, що Папа вітається з кожною людиною, не тільки з католиками чи християнами. Оскільки на площі св. Петра в цей вечір були присутні туристи з різних кінців світу і відповідно різних віросповідань.
По-третє, перед благословенням “Urbi et Orbi2 Папа Франциск запевнив, що вділяє його всім людям доброї волі, отже не тільки католикам.
Ці риси характеризують духовність Згромадження Ісусового: для основної цілі — поширення Євангелія — насамперед треба прислухатись і старатися зрозуміти, що говорить світ. Показати світові людське обличчя християнської Доброї Новини.
По-четверте, благословення він промовив, а не заспівав. Треба напевно звикати до думки, що Папа буде не співочий, що теж значною мірою пов’язане з єзуїтською формацією.
Крім того, новообраний Папа багато слів у своєму виступі присвятив Римській Церкві у вузькому значенні — Римській архідієцезії. Хоча його обрано на провідника всієї Церкви, він є Єпископом Рима. Можна припустити, що серед римлян не всі були задоволені тим, що це вже третій єпископ Рима — неіталієць. Папа Франциск поєднує всесвітнє і локальне.
Чи те, що єзуїт став Папою — це кінець світу? На мою думку, це революція, подібна до тієї, яку зробив Бенедикт XVI, складаючи повноваження, хоча кінця світу я б не сподівався, попри пророцтва Малахії. Навіть більше, в цьому контексті згадуються слова благословенного Йоана Павла II, записані в екуменічній енцикліці “Ut unum sint” від 1995 року, де Папа написав: «Я переконаний, що у сфері [єдності всіх християн] — особлива відповідальність, яка полягає передусім у дотриманні екуменічних спрямувань більшості християнських спільнот і в прислуханні до скерованого до мене прохання, щоб я знайшов таку форму виконання уряду, яка, не відкидаючи найважливіших елементів цієї місії, була відкрита на нові ситуації».