Ми знаємо трохи цікавих фактів із життя Папи. Наприклад, що він болільник аргентинського футбольного клубу, полюбляє літати економ-класом і користуватися громадським транспортом, відвідує притулки для бідноти і в’язниці.
Але поза увагою залишився ще один цікавий момент, який, між іншим, єднає його з поблизькою нам Білоруссю. Саме про це ми й поговоримо сьогодні.
Йдеться про захоплення Папи Франциска мистецтвом Марка Шагала. Один із творів цього художника Папа вважає шедевром такого рівня, до якого раніше не піднімалося людське мистецтво. Мається на увазі картина «Біле розп’яття».
Ще як кардинал, на сторінках книжки «Єзуїт», яка вийшла друком 2010 р., майбутній Папа називав це полотно своїм улюбленим, відповідаючи на питання журналіста про свої художні смаки. Він чимало розповів про цей твір вітебського майстра, особливо підкреслюючи певний духовний аспект, який ця робота виражає: «Я завжди вважав цю картину однією з найдивовижніших з-посеред створених будь-коли, і казав, що Страсті тут спокійні і натхнені надією», – зазначив тодішній архиєпископ Буенос-Айреса кардинал Хорхе Берґольйо.
Так, справді, «Біле розп’яття» Марка Шагала вважається одним із найкращих творів художника. Воно написане 1938 року, в рік «Кришталевої ночі» – великого погрому, влаштованого на території Німеччини й Австрії нацистськими штурмовими бригадами СА та пересічними громадянами-неєвреями. Шагал тоді вже мешкав у Франції, а картину створив під впливом цієї події.
«Біле розп’яття» включає в себе усю трагедію єврейського народу: ненависть, переслідування, погроми, які відбувалося упродовж ХХ ст. Шагал не прагнув зобразити якусь конкретну сцену, але через символи та образи прагнув показати глибину всієї драми. Тут представлено спалену синагогу, що символізує руйнування нацистами місць культу і творів багатьох євреїв, самого Шагала також (1933 року багато його полотен було знищено за розпорядженням Геббельса), спалені будинки, розкидані меблі та сувої Тори, мертві тіла, люди, які сидять на землі біля понищених домівок, біженці, натовп антисемітів із червоними комуністичними прапорами. Трагедія, що відбувається, викликає плач старозавітних персонажів, яких Шагал зобразив у горішній частині свого твору. Посеред цього хаосу, болю і покути митець умістив зображення розп’яття Ісуса Христа. Він займає всю центральну частину картини. Над Христом готичними літерами написано абревіатуру «I.N.R.I.».
Цікаво, що для того, аби передати несправедливість і біль невинуватих, єврей Шагал використав відверто християнський образ. В особі Розп’ятого Христа він представив весь «розп’ятий» єврейський народ. Недарма Ісуса зображено підперезаним традиційним білим талітом із чорними смужками – частиною єврейської літургійної шати. «Мучеництво Ісуса – це мучеництво мого народу в ті роки», – відповідав Шагал на звинувачення з боку своїх єдиновірців у використанні християнської символіки.
Ще одна важлива деталь улюбленого художнього твору Понтифіка – промінь білого світла, який перетинає полотно згори донизу. Вірний юдейським приписам, які забороняють зображати Бога, митець представив Його у вигляді білого променя. Світло сходить на Христа і символізує знищення Його смерті. Сам Ісус виглядає не як померлий, а як огорнутий сном. «Страсті тут спокійні і натхнені надією», казав Папа Франциск. Такий образ Христа нагадує нам євангельський уривок, у якому розповідається про бурю, переляканих учнів у човні та Ісуса, який спокійно спить обік. Саме впевненість у тому, що Бог поруч і ніколи не покине, зроджує в нас надію і спокій, якого не можуть позбавити жодні переслідування. Папа Франциск не раз про це казав у своїх проповідях і виступах.
«Біле розп’яття» не є винятковим випадком використання Шагалом біблійних образів. Він часто черпав натхнення для своїх мистецьких творів саме з Біблії. «Мені здавалося і досі здається, що вона [Біблія] є головною криницею поезії всіх епох (…). Я завжди намагався це ілюструвати у своєму мистецтві», – казав сам художник.
У період 1935-1956 рр. митець створив цикл робіт під загальною назвою «Біблійне послання», який нині зберігається в Музеї сучасного мистецтва у Ніцці. До циклу входить 17 великих картин, 194 гравюри і гуаші, які представляють сцени з книг Буття, Вихід, Пісні пісень Соломона, а також скульптури, мозаїки та вітражі. Шагал казав: «Я хотів залишити [для музею] свої картини, щоб люди могли в них шукати і знаходити певний спокій, духовність, сенс життя». Передаючи картини у дар музею, він зазначив, що «хотів намалювати мрію про світ усіх людей». «Можливо, у цей дім прийдуть молоді й не зовсім молоді люди, щоби шукати ідеалу братерства й любові, про який мріяли мої фарби. Можливо, вони перестануть бути ворогами (…) і всі, незалежно від віросповідання, зможуть приходити сюди, щоб розмовляти про цю мрію, далеку від злоби й насильства. Чи це буде можливим? Гадаю, так. Усе можливо, коли розпочинається з любові», – підкреслив Марк Шагал.
Як і Папа Франциск, цей художник полюбляв повторювати слова св.Бенедикта: «працювати і молитися». Завдяки цій молитві постали чудові образи, глибоко проникнуті духовністю. Може, це і вражає Папу Франциска в мистецтві прославленого вихідця з Білорусі?
Олександр Панченко , catholic.by
фінансово.
Щиро дякуємо!
